Шлях до потрібних знань

Мудрий не той, хто багато знає, а той, хто знає потрібне


Розділ 11. Матричний простір. Утворення суперпросторів

 

Матричний простір — що це таке?!.. Перш ніж просуватися далі в пізнання макрокосмосу, з’ясуймо суть цього поняття... Щоб виникли умови для злиття чергової форми матерії нашого типу, потрібна зміна мірності простору на відповідну, характерну саме для цього типу матерій великого Космосу, величину, що дорівнює

Δλ = 0,020203236...

Чергова зміна мірності на цю величину Δλ зумовлює злиття ще однієї форми матерії, яка точно вписується в «прокрустове ложе» цього коефіцієнта квантування мірності простору.

Під час послідовної зміни (квантування) мірності простору на величину Δλ відбувається послідовне злиття форм матерій і формуються різні типи просторів-всесвітів (частково це питання розглянуто в розділі 10). Отже, є група матерій цього типу, синтез речовини з яких можливий за умов зміни мірності простору на величину Δλ для кожної з цих форм.

Тоді виникає система просторів, сформованих синтезом матерій цього типу. Коефіцієнт Δλ може набувати найрізноманітніших значень. Навіть його зміна на найменшу величину зумовлює те, що матерія нашого типу не може злитися в речовині (виродитися). Якщо значення Δλ інше, виникають умови для злиття воєдино матерій іншого типу, відмінного від нашого. Відповідно, формується якісно інша система просторів — виникає інший матричний простір.

Як наслідок, є ціла система матричних просторів, які відрізняються один від одного коефіцієнтом квантування мірності простору і типом матерій, що їх створили. Це виявляється в якісній відмінності речовин, які виникають під час злиття різних типів матерій і різної кількості форм матерій, що створюють кожен із цих типів речовин.

Кожен матричний простір неоднорідний за мірністю. Унаслідок цих коливань мірності матричного простору, у деяких його сферах відбувається зімкнення з іншими матричними просторами, що мають у цих сферах таку саму мірність. Виникають зони перетікання з матричного простору з одним коефіцієнтом мірності γ в матричний простір з іншим коефіцієнтом.

Під час утворення зірок і «чорних дір» усе залежало суто від кількості матерій, які формують простори-всесвіти в зоні зімкнення (див. розділ 10) і матерії були одного типу, тобто квантувалися коефіцієнтом мірності γ = 0,020203236..., натомість у процесі зімкнення матричних просторів виникають зони перетікання матерій, що мають різний коефіцієнт γi матерій різних типів, які не можуть бути сумісними за жодних умов.

Що ж відбувається в цих зонах зімкнення матричних просторів?!. Розпад речовини одного й іншого типів та утворення «вільних» матерій одного й іншого типів. Але що ж далі?! На процеси в цих зонах впливають три умови:

1) кількість форм матерій цього типу, що формують кожен матричний простір у зоні їх зімкнення. Найчастіше кількість форм матерій, які створюють кожен із матричних просторів, різна. Як наслідок, виникає різний потік речовини за сукупним складом, що перетікає з одного матричного простору в інший і назад. Виникають два зустрічні потоки, що зумовлюють утворення потужних вихрових потоків форм матерій двох типів у зоні їх перетинання. Потужніший потік розверне слабкий назад, і виникне потужний вихровий фонтан матерій двох типів.

2) на потужність потоків матерій із матричних просторів впливає мірність зони зімкнення двох матричних просторів. Природно, ця мірність не може гармоніювати з типом мірності кожного з матричних просторів, але вона може бути ближчою до типу мірності одного чи іншого типу.

|λ′1 - λ′12| < | λ′2 - λ′12|                          (12)

Інакше кажучи, виникає перепад мірності в матричних просторах у зоні зімкнення, різний для кожного з матричних просторів. Також має значення знак цього перепаду — позитивний чи негативний. Негативний перепад означає сприятливіші умови для витікання матерій із цього матричного простору.

3) до якого типу квантування мірності матричних просторів є ближчою мірність зони зімкнення матричних просторів:

|λ′1 - λ′12| / λ′1 < 0

|λ′2 - λ′12| / λ′2 > 0                                 (13)

або

|λ′1 - λ′12| / λ′1 > 0

|λ′2 - λ′12| / λ′2 < 0

Мірність зони зімкнення може бути ближчою до типу мірності λ′1 або λ′2. Якщо відмінність у мірності умовно Δλ′12, а коефіцієнт квантування γ, відбувається розпад матерій типу мірності λ′2

|Δλ′12 - aγ′1| → 0;

якщо

|Δλ′12 - bγ′2| → 0,

відбувається розпад матерій типа мірності λ′1;

якщо

(Δλ′12 - bγ′2) < 0,

відбувається розпад матерій типа мірності λ′2. І, відповідно, навпаки, якщо

(Δλ′12 - aγ′2) < 0,

відбувається синтез матерій типу мірності λ′1;

де а і b означає, скільки разів коефіцієнт γi «поміщається» в зоні деформації мірності простору.

Інакше кажучи, у зоні зімкнення можливий синтез форм матерій якогось із двох типів мірностей матричних просторів завдяки розщеплюванню матерій іншого типу. Під час цього синтезу може поглинатися матерія проміжного типу мірності й виділятися матерія проміжного типу, що, відповідно, зумовлює нестійкість у матричному просторі з типом квантування мірної γ1 або γ2, залежно від напряму перетікання матерій.

Це дуже нагадує за своєю природою екзотермічні і ендотермічні реакції на рівні мікрокосмосу, під час яких поглиналося чи виділялося тепло з довкілля (див. Розділ 10), правда? Повернімося до процесів у зоні зімкнення двох матричних просторів...

Залежно від того, як узаємодіють перераховані вище три умови, у зоні зімкнення двох матричних просторів може виникнути зона синтезу матерій цього типу або зона розпаду цих матерій. Тобто виникає або центр утворення просторів-всесвітів із цим типом квантування мірності простору (супераналог зірки) (див. Мал.166), або – центр розпаду просторів-всесвітів із цим типом квантування мірності простору (супераналог «чорної діри»).

 


Мал. 166

Синтезовані форми матерій цього типу квантування мірності починають скупчуватися в зоні зімкнення матричних просторів, і якщо маса матерій, що витікають із зони зімкнення, менша від маси матерій, які синтезуються, у цій зоні виникає надлишкова концентрація матерії в зоні зімкнення матричних просторів.

З часом надлишкова концентрація стає критичною і заважає впаданню матерій у цю зону, що спричинює нестійкість мірності цієї зони. Відбувається супервибух, під час якого надлишок форм матерій, які синтезуються, викинуто із зони зімкнення, і тоді виникають коливання мірності всередині кожного з матричних просторів (див. Мал.167).

 


Мал. 167

У цих зонах внутрішнього коливання мірності матричного простору починається процес утворення просторів-всесвітів, з яких формуються системи просторів-всесвітів (метавсесвіти) у зонах внутрішнього коливання мірності простору (див. Мал.168).

 


Мал. 168

Природно, амплітуда внутрішнього коливання мірності матричного простору збільшується з віддаленням від зони зімкнення матричних просторів. Як наслідок, у цих зонах може злитися воєдино різна кількість форм матерій цього типу. І що далі від центру зони зімкнення матричних просторів, то більша кількість форм матерій може злитися й утворити речовину (див. Мал.169).

 


Мал. 169

Дві форми матерій, які злилися воєдино, у першій зоні від центру утворюють метавсесвіт з одного простору-всесвіту. Три форми матерій, що злилися, формують у наступній зоні метавсесвіт із трьох просторів-всесвітів. Під час злиття чотирьох форм матерій утворюється метавсесвіт із семи просторів-всесвітів. Злиття п'яти, відповідно, дає двадцять п'ять. Злиття шести — шістдесят шість.

Злиття семи — сто дев'ятнадцять, восьми — двісті сорок шість, дев'яти — чотириста п'ятдесят дев'ять просторів-всесвітів, які формують метавсесвіт у відповідній зоні внутрішнього коливання мірності цього матричного простору. Кількість можливих просторів-всесвітів, що входять у метавсесвіт, визначають за формулою кількості комбінацій з матерій, з яких складається речовина просторів-всесвітів.

∑ ∑ Cmn = n! / m!(n-m)!                    (14)
n m

де:         2 m n;

n — максимальна кількість матерій цього типу квантування мірності, з коефіцієнтом квантування γi, що формують простори-всесвіти в цій зоні внутрішнього коливання мірності матричного простору.

Найчастіше кількість просторів-всесвітів, які створюють цей метавсесвіт, менша від максимальної. І що далі від центру зони зімкнення матричних просторів, то більша відмінність між можливою і реальною кількістю просторів-всесвітів, які формують цей метавсесвіт. Що далі від центру, то більше «вільних місць».

Річ у тому, що умови квантування мірності цієї зони коливання мірності є лише необхідними умовами для творення просторів-всесвітів. Достатньою ця умова є лише тоді, коли в цю зону внутрішнього коливання мірності матричного простору потрапляє необхідна маса матерій для синтезу цих просторів-всесвітів. Хоча маса матерій, «викинутих» із зони зімкнення матричних просторів під час надвибуху, величезна, але завжди —скінченна величина. Цієї маси вистачає для формування кінцевого числа просторів-всесвітів.

Після надвибуху зона зімкнення матричних просторів зменшується, що зумовлює зменшення маси матерії, яка приходить. З часом цей процес наближається до відповідного балансного рівня. Унаслідок надвибуху утворюється система метавсесвітів, з умовною назвою суперпростір першого порядку, який утворюється злиттям дев'яти форм матерій (див. Мал.170 і Мал.171).

 


Мал. 170

 


Мал. 171

Варто зазначити, що метавсесвіти, які виникли в зонах внутрішнього коливання мірності матричного простору, самі впливають на мірність матричного простору довкола них. Викривлення, що виникає під час зімкнення двох матричних просторів, неоднакове в різних напрямах. Відповідно, є часткова відмінність форми і якісного складу метавсесвітів, які виникають у цих зонах.

Таким чином з’являється нерівномірний розподіл матерій у різних напрямах. Це зумовлює різної міри вторинний вплив на мірність матричного простору з боку метавсесвітів, що виникають у відповідних зонах. Викривлення, яке з’являється у мить надвибуху, має також різний знак по осі, що проходить через зону зімкнення матричних просторів (див. Мал.167 і Мал.168).

Тому викривлення матричного простору метавсесвітів, які з’являються у цих внутрішніх зонах, зумовлюють вторинне викривлення мірності в зустрічних напрямах, паралельно тій самій осі, що проходить через зону зімкнення матричних просторів. Це зустрічне прогинання з двох боків, у міру утворення метавсесвітів, зумовлює зімкнення вторинного викривлення матричного простору в зоні балансної мірності матричного простору, яка була до надвибуху. Таким чином, унаслідок еволюції описаних вище процесів виникає замкнута система метавсесвітів — суперпростір першого порядку (див. Мал.170).

У нашому матричному просторі зустрічне зімкнення, що виникло внаслідок впливу метавсесвітів на мірність матричного простору, виникає в метавсесвітів, утворених дев'ятьма формами матерій. Суперпростір тоді змикається, як стулки раковини молюска. Форми матерії, які перетікають через зону зімкнення матричних просторів, не мають чергової зони викривлення мірності матричного простору, в якій вони могли б злитися. Такі зони виникають лише тоді, коли дві зони зімкнення матричних просторів одного знака виникають порівняно «недалеко» одна від одної.

Водночас виникають зустрічні хвилі внутрішнього викривлення мірності матричного простору, під час резонансу яких з’являються додаткові зони внутрішнього викривлення мірності матричного простору. У цих зонах формуються метавсесвіти, що виникли в процесі злиття десяти форм матерій, що, зі свого боку, знову зумовлюють зустрічне зімкнення цих метавсесвітів, як наслідок впливу цих метавсесвітів на мірність матричного простору, в якому вони перебувають. Утворюється суперпростір другого порядку з десяти форм матерій (див. Мал.172).

 


Мал. 172

Зімкнення метавсесвітів суперпростору другого порядку відбувається на іншому балан-

сному рівні мірності матричного простору, ніж рівень зімкнення суперпростору першого порядку. Це пов'язано з різною мірою впливу метавсесвітів, утворених десятьма і дев'ятьма формами матерій, на мірність матричного простору.

Для можливості утворення метавсесвітів з одинадцяти форм матерій необхідно, щоб три суперпростори другого порядку перебували один від одного на відстані не більше власного розміру. Тоді виникають три зустрічні хвилі внутрішнього викривлення матричного простору, які під час резонансу формують додаткові зони викривлення. У цих зонах відбувається синтез метавсесвітів з одинадцяти форм матерій. Знову виникає зустрічне зімкнення метавсесвітів, але вже на іншому балансному рівні матричного простору. Утворюється замкнута просторова система — суперпростір третього порядку (див. Мал.173).

 


Мал. 173

Аналогічно, для можливості злиття дванадцяти форм матерій потрібні чотири зустрічні хвилі внутрішнього викривлення матричного простору, які в резонансних зонах формують умови для творення метавсесвітів із дванадцяти форм матерій. Тоді знову виникає зустрічне зімкнення на іншому балансному рівні мірності матричного простору і з’являється нова дуже стійка система метавсесвітів — суперпростір четвертого порядку (див. Мал.174).

 


Мал. 174

П'ять суперпросторів четвертого порядку, один із яких перебуває на відмінному від інших просторовому рівні, створюють умови для формування метавсесвітів із тринадцяти форм матерій. Виникає зустрічне зімкнення, під час якого виникає система метавсесвітів, яка настільки сильно впливає на мірність матричного простору, що виникає чергова система метавсесвітів, за своєю структурою тотожна суперпросторові четвертого порядку, але утворена дванадцятьма формами матерій.

Ці дві системи формують умови для творення наступної системи метавсесвітів уздовж загальної осі, уже з одинадцяти форм матерій. Зменшення кількості форм матерій, які творять кожне подальше просторове утворення, пов'язано з тим, що рівень зімкнення метавсесвітів змінює свій знак. Інакше кажучи, викривлення мірності матричного простору не збільшується, а зменшується. Еволюція цього процесу зумовлює послідовне утворення вздовж загальної осі систем метавсесвітів. Кількість матерій, з яких вони складаються, тоді вироджується до двох (див. Мал.175).

 


Мал. 175

На кінцях цього «променя» утворюються зони, де жодна матерія цього типу вже не може злитися з іншою або іншими, утворити метавсесвіти. У цих зонах виникає «продавлювання» нашого матричного простору і з’являються зони зімкнення з іншим матричним простором. Водночас знову можливі два варіанти зімкнення матричних просторів.

Через цю зону зімкнення матерії нашого матричного простору або почнуть перетікати й розщеплюватися в інший матричний простір, або через цю зону зімкнення притікатимуть і розщеплюватимуться матерії іншого матричного простору, і виникне синтез матерій нашого типу. Тобто виникає або аналог зірки супермасштабів, або аналог «чорної діри» аналогічних габаритів.

Ця відмінність варіантів зімкнення матричних просторів дуже важлива для розуміння появи двох типів суперпросторів шостого порядку — шестипроменя й антишестипроменя, принципова відмінність яких – лише в напрямі перетікання матерій.

Матерії з іншого матричного простору притікають через центральну зону зімкнення матричних просторів і витікають з нашого матричного простору через зони на кінцях «променів». А в антишестипромені матерії перетікають у протилежному напрямі. Матерії з нашого матричного простору витікають через центральну зону, а матерії з іншого матричного простору притікають через «променеві» зони зімкнення.

Щодо шестипроменя, то він постає внаслідок зімкнення шести аналогічних «променів» в одній центральній зоні. Водночас довкола центру виникають зони викривлення мірності матричного простору, в яких формуються метавсесвіти з чотирнадцяти форм матерій, які, відповідно, змикаються й творять замкнуту систему метавсесвітів, що об'єднує шість променів в одну загальну систему — шестипромінь (див. Мал.176).

 


Мал. 176

Також на кількість «променів» впливає те, що в нашому матричному просторі можуть злитися під час утворення максимально чотирнадцять форм матерій цього типу. Мірність нового об'єднання метавсесвітів дорівнює тоді π (π = 3.14...).

Ця сукупна мірність близька до трьох. Саме тому виникає шість «променів», саме тому кажуть про три виміри тощо. Таким чином виникає балансна система розподілу матерій між нашим матричним простором і іншим. Після завершення формування Шестипроменя, стійкий стан якого можливий тільки за умов тотожності між масою матерій, що притікають і витікають з нього:

∫∫χ(+)dmidi ≡ 6∫∫η(-)dmidi                               (15)

де:

χ(+) — центральна сфера зімкнення матричних просторів, через яку матерії притікають у наш матричний простір;

η(-) — «променеві» зони зімкнення з іншим матричним простором, через яку матерії витікають з нашого матричного простору;

 i — число форм матерій, які створюють Шестипромінь;

mi — маса матерій.

Тотожність (15) для всього нашого матричного простору можна записати в зручнішому вигляді:

 [∫∫χ(+)dmidi - 6∫∫η(-)dmidi] ≡ 0                      (16)

Як випливає з цієї формули, закони збереження матерії не порушено на жодному рівні просторових утворень. Від мікрокосмосу до макрокосмосу вони загальні. Єдність законів, яка випливає уже хоча б з того, що мікрокосмос є структурною базою макрокосмосу.

В Антишестипроменя циркуляція матерії йде у зворотному напрямі, від кордонів цього суперпростору до його центру. Водночас викривлення матричного простору максимальне в межових зонах і мінімальне в центрі цього просторового утворення (див. Мал.177).

Умовою стійкого стану Антишестипроменя є гармонія між матеріями, що витікають через центральну зону зімкнення матричних просторів, і матеріями, що синтезуються в межових зонах зімкнення (зовнішніх) цього типу квантування мірності. Цей баланс можна описати тотожністю:

∫∫χ(-)dmidi ≡ 6∫∫η(+)dmidi                               (17)

де:

χ(-) центральна зона зімкнення матричних просторів, через яку матерії витікають з нашого матричного простору (супераналог — «чорна діра»);

η(+) — краєві зони зімкнення матричного простору, через які матерії притікають у наш матричний простір;

mi — маса матерії цього виду.

Тотожність (16) можна переписати в зручнішому для розуміння вигляді:

∫∫χ(-)dmidi - 6∫∫η(+)dmidi ≡ 0              (18)

Природно, таких суперпросторів у нашому матричному просторі чимало. Вони створюють ніби вузли в матричному просторі і є «атомами» в ньому. Знову структура макрокосмосу аналогічна до структури мікрокосмосу. Це ще одне підтвердження їхньої єдності...

 

Зміст

Читати далі...