Шлях до потрібних знань

Мудрий не той, хто багато знає, а той, хто знає потрібне


Розділ 12. Система матричних просторів

 

Матричний простір — неоднорідний (анізотропний) за мірністю. Це зумовлює зімкнення з іншими матричними просторами в цих зонах неоднорідності й утворення суперпросторів. Для стійкості матричного простору необхідний баланс між кількістю матерії, що синтезується в позитивних зонах зімкнення просторів, і кількістю матерії, що витікає з негативних зон.

Унаслідок цих процесів виникає відповідна кількість суперпросторів на зразок шестипроменя (n1) й антишестипроменя (n2). Можливість стійкості матричного простору з'являється в разі виконання тотожності:

n1∫∫χ(+)dmidi - 6∫∫η(-)dmidi ≡ n2∫∫χ(-)dmidi - 6∫∫η(+)dmidi                      (19)

Імовірність утворення шестипроменя й антишестипроменя однакова і в масштабах усього матричного простору. Кількість одних та інших приблизно така сама: (n1 = n2). Водночас дотримано умов максимальної стабільності матричного простору. Після простих перетворень виразу (19) отримуємо:

∫∫(χ(+) – χ(-)) dmidi ≡ 0
∫∫(η(-) - η(+)) dmidi ≡ 0                           (20)

Виконання умов рівнянь можливе лише за:

χ(+) ≡ χ(-)

η(-) ≡ η(+)                                                               (21)

Ці зони зімкнення матричних просторів мають такі мірності:

3,141532654 < λχ(+) < 3,16179589

2,859747348 < λη(-) < 2,87995058                   (22)

І відповідно:

2,859747348 < λχ(-) < 2,87995058

3,141532654 < λ η(+) < 3,16179589

Шестипромені й антишестипромені творять стільникову структуру в матричному просторі і формують «скелет» — «кристалічну решітку» матричного простору. Саме на рівні матричного простору можна найяскравіше побачити тотожність макрокосмосу і мікрокосмосу.

Кожен матричний простір цього типу є стрічкою Мебіуса. Матричні простори — теж замкнуті системи. Це пов'язано з тим, що умови допустимої мірності для таких просторів у просторі безперервної мірності не скрізь дотримано... Матричні простори не є скінченними системами Космосу, а лише елементами Великого Космосу. Існує безліч рівнів Космосу, і ми зазирнули тільки в маленьке «віконце» одного з них...

Людина завжди дивилася на зірки і мріяла, мріяла... У підсвідомості кожної людини спить пам'ять про далекі й прекрасні зірки, з яких колись прийшли на Землю її предки... Спить заблокована в мозку Пам'ять, спить сама людина... але душа її тягнеться до зірок, і Людина чекає Дива... Дива відкриття і прояснення свідомості... Дива Пізнання себе у Великому Космосі навколо неї...

Масштаби Космосу — колосальні, якщо орієнтуватися на людські мірки. І жодні ракети, які так активно намагаються запускати жителі Землі для пізнання Великого Космосу, ніколи не зможуть допомогти людству зняти завісу з цієї таємниці, що так не дає спокою... І тільки дещо «глибше» дають змогу зазирнути кораблі нуль-переходу — НЛО, яких, на жаль, у людства теж наразі немає... І навіть НЛО, якими можна переміщуватися на мільярди світлових років, не зарадять цій проблемі, це лише одна «піщинка» на березі безкрайнього океану Великого Космосу...

Тільки розвинувши свій Мозок, свою Сутність, свою Свідомість, людина може спробувати проникнути далі. Лише РОЗУМ у змозі рухатися вперед, від одного горизонту до іншого. Головне — не зупинити свого розвитку. Переміщення свідомості – єдиний дієвий спосіб пізнання Космосу. Найкраща в Космосі технологія не здатна створити засобу переміщення, що не має межі. 

Космічні кораблі, що згортають і розвертають простір, здатні переміщуватися в метавсесвіті, не в змозі здолати якісні бар'єри матричних просторів. Під час спроби такого переходу відбувається повна анігіляція матерії. Причин цього декілька, одна з основних — різний якісний склад речовин різних матричних просторів і різні коефіцієнти квантування мірності. Кількісний і якісний склад — несумісний, за жодних умов. Речовина одного типу, потрапляючи в простір іншого типу, повністю розпадається. З цієї маси синтезується речовина, тотожна з простором структурно.

Іншою причиною обмеження можливостей кораблів нуль-переходу є принцип їхньої роботи, який базується на використанні псі-енергії пілотів для запуску процесів перетікання з одного рівня на інший і назад. Водночас використано розуміння процесів перетікання матерій під час ділення клітин живих організмів.

Також між різними просторовими рівнями в локальних об'ємах періодично виникають вихрові рухи матерій і цього типу, і проміжних, тому непередбачуваним є кінцевий результат переміщення.

Еволюційний розвиток людини дає (за умов правильного розвитку) низку переваг, яких жодна техніка не в змозі отримати. Пригадайте, під час гармонійного розвитку людини, її сутності напрацьовуються послідовно тіла сутності різного якісного складу. У міру еволюційного напрацювання тіл якісні бар'єри між рівнями зникають і виникає можливість вільного переміщення свідомості й самої сутності на будь-який із цих рівнів.

Після завершення внутрішнього Земного циклу розвитку, який є лише відправною точкою для гармонійного розвитку в Космосі, людина відкриває для себе якісно нові «двері» Всесвіту. Гармонійно розвиваючи далі свій мозок, свою сутність, людина напрацьовує нові тіла своєї сутності. І в міру послідовного еволюційного напрацювання цих тіл зникають бар'єри не тільки планетарного масштабу, а й якісні бар'єри Метавсесвіту, суперпросторів і матричних просторів. І цей процес — безконечний...

Доти, доки розумна істота, яка не обов'язково має бути гуманоїдом, не зупиняє свого розвитку, доки не починає вважати себе «богоподібною», її розвиток триває. Можливе тільки самоблокування, яке ніколи не виникне, якщо істота збереже свою внутрішню гармонію, «золотий перетин» балансу потоків серця, волі, розуму... природно, враховуючи нові якості, що з'являються, і нову структуру сутності.

Необхідно чітко з'ясувати, що фізичний мозок є лише фундаментом, який забезпечує процес мислення. Нейрони фізичного мозку не мислять, вони тільки розщеплюють речовину фізичного рівня на матерії, які її створили, що, відповідно, створює необхідний потенціал і забезпечення інших рівнів нейронів.

Ефірні, астральні й ментальні тіла нейронів на відповідних рівнях творять свої системи — ефірний, астральний і ментальний рівні мозку, які так само матеріальні, як і фізичний. Процес мислення виникає саме на цих рівнях, як наслідок циркуляції різних потоків енергії (матерії) між цими рівнями.

Водночас у процесі мислення з’являється безліч різних потоків матерій і за складом, і за активністю, які можуть захоплювати різну кількість рівнів мозку розумної істоти. І часто причиною зупинки розвитку є переконаність у тому, що якщо фізичний мозок має обмежений об'єм, то неможливо з нього «вичавити» більше, ніж він може дати... Усе скінченне, звісно, але...

Якщо розумна істота не в змозі змінити свій фізичний об'єм мозку, то що заважає їй змінити розміри якісних структур мозку на інших рівнях? Це відкриває двері для безмежного розвитку. Просто необхідно знати, як це зробити й водночас не порушити гармонії на будь-якому з можливих рівнів.

Людство навіть не підозрює про колосальний еволюційний потенціал, який воно має у своєму розпорядженні. Потрібно просто знати «ключ» до розкриття цього потенціалу. І, можливо, ця книга допоможе комусь із вас знайти такий «ключ». Достатньо уважно прочитати й замислитися. Тоді відчиняться двері в «неможливе» — у безконечний і прекрасний шлях Істини й Пізнання Космосу і самих себе...

І ще... Хотілося б звернути вашу увагу на таке явище природи, як час. Що таке час? Кожна людина знає день свого народження і те, що від цього дня вона йде, інколи швидше, інколи повільніше, назустріч своїй смерті... Людина знає, що їй відведено певний проміжок життя, вимірюваний роками, місяцями, днями, годинами, хвилинами й секундами...

Але мало хто розуміє, що часу НЕ ІСНУЄ ЗАГАЛОМ, що він – лише система відліку, яку придумала на Землі людина для власної зручності. Час — умовний, як умовними є процеси, що відбуваються в речовині, матерії, що мають свої цикли, ритми, і їх людина використовує як одиницю відліку часу.

Одні й ті самі процеси в різних точках планети мають відмінності, які часто бувають настільки незначними, що їх просто не помічають. Але вони є. На швидкість перебігу процесів впливають форма матеріальних тіл, кількість і якість енергій, що приходять із Космосу. Варто зазначити, що зміни (збурення) відбуваються не лише на фізичному рівні. Вони виникають також на всіх решта рівнях.

Дія потоків, що йдуть ззовні, насамперед зумовлює зміни на ментальних, потім на астральному й ефірному рівнях. І лише тоді — на фізичному. Це пов'язано з тим, що всі вони становлять одну систему, але мають різний кількісний і якісний склад матерій, які їх створили, а також різну рухливість структур (інерційність). Тому для створення нестійкості й видозміни необхідна різна сила зовнішньої дії, аби викликати цю зміну.

Зміна, що виникла на зовнішніх планах нашої планети, послідовно проходячи через попередні рівні, досягне, природно, фізичного рівня й виявиться на ньому. Тепер ми наблизилися до розуміння можливості бачити майбутнє... І, отже, у цьому немає нічого містичного чи надприродного.

Уявімо, що ми з вами перебуваємо в семиповерховому будинку. Перший поверх — фізичний рівень, відповідно, другий — ефірний, третій — астральний, четвертий, п'ятий, шостий і сьомий — перший, другий, третій і четвертий ментальні рівні.

Тепер розгляньмо ситуацію, коли «жителі» сьомого поверху не закрутили кран з водою, і вона почала заливати цей поверх. Через якийсь час вода просочиться на шостий, потім — п'ятий, четвертий, третій, другий і, нарешті, на перший поверх.

І якщо якийсь «мешканець» першого поверху підніметься ліфтом на сьомий поверх раніше, ніж вода просочиться на інші поверхи, побачить це і, спустившись, почне попереджувати всіх решта про небезпеку, то ті можуть просто підняти його на сміх... Або визнають божевільним, як дуже часто траплялося з тими, кого люди називали «пророками» чи «ясновидцями», бо те, що вони бачили на «сьомому поверсі», найчастіше не дуже подобалося владі на «першому»...

І завжди краще було тому, хто «видить», просто знайти «ключ» від квартири, де ллється вода і спробувати (якщо, звісно, вдасться) закрутити кран. Але дуже рідко, на жаль, удавалося знайти цей «ключик»... І багатьох пророків, через своє неуцтво чи веління «сильних», люди просто закидали камінням або спалювали на вогнищах, як чаклунів і відьом...

Однією з найвідоміших пророків і ясновидиць була цариця Михальда, яка за тисячу років до народження Христа описала події, пов'язані з ним, і навіть показала дерево, з якого зроблять хрест, на якому його розіпнуть. Ця жінка викликала жах у свідомості людей, які її оточували і які не в змозі були зрозуміти те, що відбувалося. До наших днів дійшли тільки три книги з дев'яти, які вона написала про Майбутнє людства, решту спалили...

Іншою жінкою, що здобула славу ясновидиці, була Кассандра з Трої, дочка царя Пірса, яку також не розуміли навіть найближчі їй люди (про це частково пише Гомер). Пізніший пророк – Нострадамус, який у своїх віршах дуже точно описував події майбутнього, але, на жаль, і він не знайшов того «чарівного ключика», аби щось змінити...

Це — ті, про кого ми більш-менш чули, а скільки імен не зберегла пам'ять людства... Практично завжди ці люди були дуже нещасливими й незрозумілими для сучасників. На них тиснув, їх пригноблював тягар знання майбутнього, якого вони не в силі були змінити... А глибина проникнення думкою, свідомістю в майбутнє залежить від того, на який рівень, «поверх» планети людина змогла зміститися своєю свідомістю.

Максимальна глибина проникнення в майбутнє нашої планети можлива в разі уявного зсуву на четвертий ментальний рівень планети. Тоді можна зазирнути на сотні, тисячі років наперед. Мінімальний зсув — на ефірний рівень, коли є змога побачити майбутнє найближчих днів, місяців і років.

А тепер — щодо Минулого...

Усе, що відбувається в природі, пов'язано із зміною матерій, їх складу, кількості й тією чи іншою динамікою їх еволюції. Пригадайте, наш Метавсесвіт творить систему дискретних просторів, різних за якісним і кількісним складом. Наш простір-всесвіт сформовано злиттям семи форм матерій і він перебуває в просторі, трохи зсунутому від центру зони викривлення мірності, у якій «народився» наш метавсесвіт.

У центрі цієї зони сформувався простір-всесвіт із дев'яти форм матерій і, послідовно віддаляючись від центру, в дискретних зонах зміни мірності на Δλ, утворилися простори-всесвіти з восьми, семи, шести, п'яти, чотирьох, трьох, двох форм матерій нашого типу квантування мірності.

І якщо розглядати в глобальному масштабі еволюцію метавсесвіту, можна дійти висновку про те, що центральна зона з дев'яти форм матерій максимально стійка, а прикордонні зони — нестабільні, і зовнішні впливи зумовлюють у прикордонних просторах-всесвітах, утворених злиттям двох форм матерій, нестійкість. Водночас виникає еволюційний розвиток тих чи інших процесів у речовині, яку створюють ці простори-всесвіти.

Такі збурення через зони зімкнення з простором-всесвітом із трьох форм матерій спричинюють нестійкість і, як наслідок, змінюється динаміка процесів у цих просторах-всесвітах. Таким чином збурення поступово перетікають, просочуються через загальні елементи від прикордонних просторів-всесвітів до центрального, сформованого злиттям дев'яти форм матерій.

Отже, є один напрям, у якому відбувається послідовний ланцюг подій у нашому метавсесвіті, — від просторів-всесвітів, утворених двома формами матерій, до просторів-всесвітів, утворених синтезом дев'яти форм матерій (див. Мал.165).

Тому в наш простір-всесвіт подія збурення матерій приходить із просторів-всесвітів, сформованих шістьма формами матерій. І пройшовши етап еволюційного розвитку в нашому просторі-всесвіті, «перетікає» в наступний, утворений злиттям восьми форм матерій і аналогічно сягає центру нашого метавсесвіту — простору-всесвіту з дев'яти форм матерій. Саме тому час тече в одному напрямі.

А пройшовши цикл розвитку в нашому просторі-всесвіті, утвореному з семи форм матерій, первинні збурення з «накладенням» відбитків того, що відбувається в ньому, сягають простору-всесвіту, сформованого з восьми форм матерій і через нього далі сягають центру зони викривлення мірності нашого метавсесвіту.

Інакше кажучи, «будівля» має ще й поверхи, які лежать нижче за нульову відмітку. І якщо продовжити аналогію з протіканням води, то вона після першого поверху просочується на перший «підвальний» поверх, потім — другий, третій і так далі. І навіть коли перекривають воду на сьомому поверсі, вода, що накопичилася, далі рухається вниз...

Кожна мить Сьогодення стає Минулим і, перетворюючись на маленьку «крапельку», зливається з Рікою Часу з майбутнього в минуле... Так само, як реально піднятися на сьомий поверх і дізнатися про подію, що станеться через якийсь час, можна спуститися в «підвальні» поверхи й довідатися, що було в минулому...

І знову-таки, що глибше людина своєю свідомістю може зміститися ліфтом униз, то далі в минуле вона може зазирнути. Майбутнє і Минуле — матеріальні й реальні, і є частинами одного нерозривного процесу. Ядерна фізика на рівні елементарних частинок зіткнулася з парадоксом — минуле зумовлює майбутнє... У принципі, в цьому немає жодного парадоксу, це природно й закономірно, як після народження закономірною є смерть. Смерть на одному рівні — народження на іншому і навпаки.

І ще про одне, що пов’язано з переміщенням на інші рівні нашої планети... Чимало людей сміливо стверджує про наявність у них «каналу зв'язку» з душами померлих, з іншими цивілізаціями, з Ісусом Христом, Буддою, Крішною й іншими богами чи «ангелами»... від яких їм надходить інформація...

Хочу передусім застерегти всіх, хто намагається це робити чи вже робить... Так, можливий контакт із душами померлих, з усіма рівнями Землі й за межами Земних сфер, із представниками інших цивілізацій. Але щоб це було насправді можливо, потрібно пам'ятати таке:

1) Вийти за межі Земних сфер, здолати якісні бар'єри реально тільки в разі еволюційного розвитку сутності, коли вона має шість тіл (із фізичним — сім). Лише тоді можливий ментальний контакт із іншими цивілізаціями Космосу, яких дуже багато. Однак треба пам'ятати, що інші цивілізації, навіть значно розвиненіші, можуть бути «чорними» за своєю ідеологією.

2) Якщо людина не досягла завершення Земного циклу розвитку й намагається «вийти» на контакт із іншими цивілізаціями, то інколи вона має цей «контакт», але, на жаль, не з вищим розумом, а із земними сутностями астрального плану, в кращому разі — перших ментальних рівнів.

Ці сутності виходять на «полювання» по енергію, необхідну для їхнього життя. І коли та чи інша людина «створює канал» і відкриває якісні бар'єри, така сутність сканує мозок людини і надіває на себе голограму того, кого бажає бачити, шукає ця людина або кому найбільше вірить.

Якщо людина вірить у Христа, ці сутності набувають подоби Христа (що цікаво, для кожної людини він інший, яким його бачить ця особа) і глаголять від його імені, а самі в цей час забирають життєву силу такого легковірного... Це, на жаль, ціна неуцтва...

Реальним є дуже багато з того, про що мріють люди... і про що вони навіть не підозрюють.

Переміщення в просторі, часі, зміна майбутнього і сьогодення, контакти з іншими цивілізаціями, Малого і Великого Космосу. Керування погодою, процесами природи й людського суспільства тощо... Але, знову-таки, для цього необхідні Знання, Знання і ще раз Знання... нові Знання законів еволюції природи, Розуму, Всесвіту...

І нехай ця книга буде для всіх тих, хто бажає, маленьким мостом через річку неуцтва до берега Істини, Світла, Нового Майбутнього і нового Людства... Такого самого чистого і прекрасного, якою прекрасною є наша блакитна планета ЗЕМЛЯ...

 

Микола Лєвашов,
лютий 1993 року,
Москва — Сан-Франциско

 

Зміст

Читати далі...