Шлях до потрібних знань

Мудрий не той, хто багато знає, а той, хто знає потрібне


Розділ 5. Кругообіг життя на землі. Багатомірність життя

 

Якісною відмінністю живої матерії від так званої мертвої є особливості будови органічних молекул, які створюють клітини будь-якого організму. Ці молекули змінюють мірність мікрокосмосу клітини до такої величини, коли якісний бар'єр між фізичним та ефірним рівнями зникає і форми матерій перетікають із фізичного рівня на ефірний. На ефірному рівні формується точна копія клітини фізичного рівня з матерії G (докладно про ці механізми йшлося в розділі 2). Синтезується так зване ефірне тіло клітини.

У процесі еволюції життя на відповідному етапі виникають багатоклітинні організми, у яких кожна клітина окремо функціонує на користь усього співтовариства. І всі клітини багатоклітинного організму творять збалансовану систему — єдиний організм із безлічі простих організмів-клітин, у якому всі функції цих простих організмів узгоджено між собою. Фізично вони теж творять цілісну систему — фізичне тіло багатоклітинного організму.

То що ж відбувається з ефірними тілами клітин багатоклітинного організму?

Для одноклітинних організмів умовою життя є гармонія між фізичним та ефірним тілами, під час якої виникає циркуляція (перетікання) матерій між рівнями. Багатоклітинний організм на фізичному рівні є погодженою функціональною системою клітин.

Умовами життя багатоклітинного організму є не лише гармонія між фізичним та ефірним тілами кожної клітини окремо, а й гармонія між ефірними тілами всіх клітин, які творять цей багатоклітинний організм. Інакше кажучи, ефірні тіла клітин багатоклітинного організму на ефірному рівні творять теж єдину систему — ефірне тіло багатоклітинного організму (див. Мал.44 і Мал.45).

 


Мал. 44

 


Мал. 45

Умовою нормальної життєдіяльності є збалансованість процесів між фізичним та ефірним тілами організму. У процесі еволюції багатоклітинних організмів фізичні клітини, які їх творять, спеціалізувалися на тих чи інших функціях, необхідних для забезпечення життєдіяльності й життєздатності організму загалом.

 Під час удосконалення цих механізмів клітини, що виконують різні функції організму,змінилися і зовні, і внутрішньо, що зумовило виникнення різних типів клітин організму. Різна структура клітин організму призвела до того, що ці клітини по-різному впливали на свій мікрокосмос. Як наслідок, деякі типи клітин організму набули нової якості.

Зміна мірності мікрокосмосу цих клітин сягнула рівня, під час якого відкрився якісний бар'єр між фізичним та астральним планами. І на астральному плані почався синтез астральних тіл цих клітин, які, зі свого боку, на цьому рівні створили свою систему взаємодії. Розвиток такої системи на астральному плані зумовив формування астрального тіла організму.

Через особливості різниці між астральним та фізичним планами астральні тіла в організмів може творити і одна форма матерії G (див. Мал.46 і Мал.47), і дві — G і F (див. Мал.48 і Мал.49).

 


Мал. 46

 


Мал. 47

 


Мал. 48

 


Мал. 49

Астральне тіло організму, утворене з однієї матерії G, називають нижньоастральним тілом, а утворене з двох форм матерії G і F — верхньоастральним або повним астральним тілом.

До появи в організмів верхньоастральних тіл еволюція живої матерії пройшла безліч різних еволюційних стадій, виникло чимало всіляких тваринних організмів і форм. Але тільки декільком видам тварин, у яких нервові клітини — нейрони — утворили сконцентровану всередині черепа організму єдину систему — мозок, що складається з багатьох мільярдів нейронів, удалося в процесі еволюції напрацювати верхньоастральні тіла. Мозок людини творять чотирнадцять мільярдів нейронів.

Усі тварини, що мають верхньоастральні тіла, належать до ряду вищих ссавців. Це — слони, дельфіни і людина. І лише людина, завдяки її видовим особливостям, у разі повноцінного розвитку свого мозку має змогу напрацювати інші тіла на останніх рівнях планети (ментальні тіла — перше, друге, третє і четверте).

Коли мозок людини вбирає величезний обсяг інформації, накопичений людством за всю історію його існування на планеті Земля і якісно осмислює цю інформацію, нейрони мозку структурно і функціонально змінюються (більшою мірою — на ефірному й астральному рівнях).

Водночас ефірні й астральні тіла нейронів щільнішають, «важчають», що під час напрацювання повного верхньоастрального тіла зумовлює зникнення чергового якісного бар'єру між фізичним і першим ментальним планом планети. Тоді починається синтез і розвиток першого ментального тіла (див. Мал.50 і Мал.51), повна еволюція якого є послідовним синтезом з трьох форм G, F і E.

 


Мал. 50

 


Мал. 51

У процесі дальшого гармонійного духовного розвитку людини перше ментальне тіло ущільнюється, що на відповідному рівні цього розвитку зумовлює відкриття чергового якісного бар'єру між фізичним і другим ментальним планом планети. Починається напрацювання другого ментального тіла послідовно з чотирьох форм матерій G, F, Е і D (див. Мал.52 і Мал.53).

 


Мал. 52

 


Мал. 53

Далі за тих самих умов гармонійного розвитку послідовно напрацьовується третє ментальне тіло з п'яти форм матерій G, F, Е, D, C (див. Мал. 54 і Мал.55) і четверте ментальне тіло з шести форм матерій G, F, Е, D, С, В (див. Мал.56 і Мал.57).

 


Мал. 54

 


Мал. 55

 


Мал. 56

 


Мал. 57

За умов повного розвитку четвертого ментального тіла в людини зникають усі якісні бар'єри планети, закінчується Земний нульовий цикл еволюції сутності і починається етап Космічної еволюції.

Йоги помилково вважають такий якісний стан вищим еволюційним досягненням — станом нірвани, злиттям з абсолютом. Погодившись із цим твердженням, ми уподібнимося до людини, яка, щойно прочинивши двері будинку, уже вважає подорож закінченою. Це — еволюційне самоблокування.

У міру правильного еволюційного розвитку людини її сутність щораз більше наближається до фізичного тіла (див. Мал.44-57). Це створює максимально ефективні умови для функціонування фізичного тіла і тіл сутності, як однієї гармонійної системи.

Наявність ментальних тіл дає людині, яка їх має, колосальну психічну силу, за допомогою якої така особа може впливати на процеси, що відбуваються в природі, і в локальному, і в планетарному масштабах. Самою силою своєї думки впливати на процеси, що відбуваються в людському суспільстві, і керувати ними. Бачити і чути минуле, сьогодення і майбутнє.

Впливати на майбутнє і змінювати його, майбутнє окремої особи й людства загалом. Силою думки переміщуватися в просторі, у Всесвіті... І чимало іншого... Така сила має і може бути лише в людини з чистими помислами, чистою душею і відкритим до добра серцем. Бо цього рівня може досягти тільки людина, яка йде правильним шляхом розвитку — шляхом добра. Зло, хай яким сильним воно здається на перший погляд, до еволюції не здатне.

Уявна сила зла — у його наочності для більшості тих, хто не розуміє і не може бачити того, що відбувається на інших рівнях. А вища сила виявляється в її гармонійному, «безболісному» впливі на будь-які процеси, що відбуваються в природі або в людському суспільстві.

Отже, ми розглянули всі етапи еволюційного розвитку живих організмів, від простих до вищих, на рівнях планети — ефірному, астральному, першому, другому, третьому і четвертому ментальних рівнях.

Як ми вже знаємо, кожен живий організм має сутність. І мінімальна кількість тіл сутності — одне (ефірне) в простих, примітивних організмів, максимальна — шість (ефірне, астральне, перше, друге, третє і четверте ментальні). Доки будь-який організм живий, фізичне тіло і сутність становлять єдине ціле.

Доки організм живий. А що ж відбувається з сутністю цього організму, коли він умирає природною чи насильницькою смертю?!. Що відбувається з сутностями всіх живих організмів, які жили чи далі живуть упродовж чотирьох мільярдів років існування життя на Землі?!

За цей час з'явилися і зникли мільйони видів живих організмів. Частина з них досі є частиною екологічної системи сучасної планети. Мільярди і мільярди живих організмів жили і вимерли. Їх уже не можна побачити в природі. Що ж сталося з сутностями цих організмів?!. Можливо, сутності теж гинуть після загибелі фізичного тіла?!

Якщо так, то за яких умов? Якщо ні, то що з ними відбувається після загибелі фізичного тіла, куди вони йдуть потім? Що сталося з сутностями тварин вимерлих видів, що відбувається з сутностями тваринних видів, що досі живуть в екологічній системі Землі?..

Спробуймо розкрити цікаве явище живої природи... Перегорнімо наступну сторінку загадки життя...

У момент природної чи насильницької смерті будь-якого живого організму руйнується захисне псі-поле організму. Форми матерії, що звільнилися, створюють сплеск енергії, який відкриває більшу чи меншу кількість якісних бар'єрів між рівнями планети. Формується енергетичний канал до першого закритого якісного бар'єру і цим каналом сутність цього живого організму втягують на тотожний її структурі рівень планети.

Сутності простих живих організмів, яких більшість, потрапляють на ефірний план. Сутності інших, залежно від рівня еволюційного розвитку кожного виду, потрапляють на різні підрівні нижньоастрального плану планети. Сутності декількох більш високоорганізованих видів живих організмів потрапляють у мить смерті на різні підрівні верхньоастрального плану планети. І лише сутності частини істот цих видів приходять на ментальні плани Землі.

Далі в момент зачаття будь-якого живого організму на планеті виникає сплеск енергії відповідно до генетичного потенціалу цього виду. Відкривається відповідна кількість якісних бар'єрів, формується енергетичний канал, яким втягують сутність істоти, тотожної з цією генетикою.

Відбувається процес, зворотний до процесу смерті. У міру того, як вичерпується енергія, що виникла в момент зачаття, бар'єри починають закриватися і через якийсь час усе відновлюється, як було до появи цього сплеску. Тоді сутність починає створювати собі з біомаси, яка росте, нове фізичне тіло. І коло замикається... (див. Мал.58).

 


Мал. 58

А що ж сталося з сутностями мільйонів видів живих організмів, які зникли з Землі в процесі еволюції?.. Що відбувається з сутностями вимерлих тварин, які в момент природної чи насильницької смерті, як і сутності всіх решти живих організмів, по каналах, які постали, потрапили на відповідні рівні планети?..

Для них уже ніколи не буде сплеску, що виникає в момент зачаття, бо нікому створити цей сплеск на фізичному рівні... Ці істоти втратили свій біологічний фундамент. Без фізичного тіла будь-яка істота не здатна до активної еволюції, бо у фізичному тілі відбуваються процеси розщеплювання речовин, виникає потік матерій, що йде на всі рівні сутності й забезпечує можливість активної життєдіяльності та її розвиток.

Без фізичного тіла сутність не має постійного активного джерела енергії. Того, що сутність може засвоїти своїми тілами на інших рівнях, достатньо лише для збереження цілісності цієї сутності. Тому сутності вимерлих видів, що потрапили в такі умови, почали пристосовуватися до життя на інших рівнях. І сутності різних видів знайшли різні способи пристосування.

Частина з них почала поглинати і використовувати, як джерело нової енергії для свого активнішого існування, сутності інших видів, які потрапили в аналогічний стан і не мають енергетичного захисту на цих рівнях, або які мають, але дуже слабкий, що не в змозі забезпечити цілісність цієї сутності.

Сутності, які пристосувалися до життя на інших рівнях, назвемо астральними тваринами. Деякі астральні тварини почали поїдати не лише сутності вимерлих тварин, а й сутності живих організмів, які й далі жили та розвивалися на фізичному рівні планети. Їх жертвами були сутності, які не мали досить надійної захисної оболонки на час їх перебування на цих рівнях до чергового сплеску, що виникає під час зачаття, який давав їм змогу повернутися на фізичний рівень і напрацювати нове фізичне тіло.

Інша частина сутностей вимерлих тварин створила симбіоз із живими організмами, що надалі розвивалися на фізичному рівні (див. Розділ 6). Найчастіше це сутності вимерлих тварин, примітивніші за своєю структурою, ніж тварини, з якими ці сутності творять симбіоз. Такий варіант пристосування корисний для всіх...

Під час зачаття сутність входить у запліднену яйцеклітину, яка має структуру одноклітинного організму. Якісна структура складноорганізованої сутності значно відрізняється від якісної структури зиготних клітин (клітин зародку). Інтенсивність процесів перетікання форм матерії між зиготою і такою сутністю настільки мала, що знадобилося б чимало часу, доки сутність змогла б створити собі з цієї біомаси нове фізичне тіло. А надто багато часу для цього природа, на жаль, не дала...

То яким чином долають цей якісний бар'єр між біомасою, що розвивається, і сутністю, що увійшла до цієї біомаси? Дуже просто... Під час зачаття в момент енергетичного сплеску в запліднену яйцеклітину входить не лише сутність, тотожна з генетикою цієї клітини, а й одна чи декілька сутностей вимерлих тварин із усіх нижчих рівнів планети. І сутність, максимально близька за своїм якісним рівнем із зиготою, входить у неї.

Ця зигота починає активно розвиватися доти, доки якісний рівень біомаси, що розвивається, не перевищить рівня сутності, що її розвиває. Тоді виникає стан, аналогічний до стану смерті для цієї сутності. З’являється сплеск, під час якого ця сутність покидає біомасу, що розвивається, і йде на свій рівень. Варто зазначити, що на час перебування цієї сутності в біомасі, що розвивається, біомаса набуває зовнішнього вигляду зародка тварини, відповідної цій сутності.




Мал. 59

Після виходу першої сутності, у «вільну» біомасу входить сутність більш високорозвиненого виду, яка може якісно узгоджуватися з біомасою, що розвивається... Процес повторюється знову і знову доти, доки з біомасою, яка розвивається, не узгоджується генетично тотожна їй сутність, що створює собі тіло за своїм образом і подобою.

У цій ситуації виграють усі: сутності вимерлих тварин якийсь час користуються біомасою, яка розвивається, нагромаджуючи потенціал для себе й водночас активно розвиваючи цю біомасу. А сутність, тотожна з генетикою, дістає змогу значно швидше створити собі нове фізичне тіло.

Без такого симбіозу дуже швидко вимерли б види, якісна структура сутності яких дуже різко відрізняється від структури зиготи. Без такого симбіозу просто неможлива еволюція життя, не з'явилися б високорозвинені організми і, природно, неможливою була б поява розумного життя...

Інша частина вимерлих астральних тварин пристосувалася до нових умов, використовуючи так званий енергетичний вампіризм... У чому суть цього явища?!

Пригадаймо, що кожен живий організм має захисне псі-поле, яке забезпечує максимально сприятливі умови для функціонування кожного багатоклітинного організму, захищаючи його від дії інших псі-полів. Окрім цього, захисне поле сприяє максимальному накопиченню енергетичного потенціалу з форм матерій, що виникли внаслідок розщеплювання їжі цим організмом.

Так-от, енергетичні вампіри, виявивши тварину з ослабленим чи зруйнованим псі-захистом, входять через неї в структури сутності цієї тварини і забирають собі частину життєвої сили — енергетичного потенціалу, що генерується фізичним тілом жертви. Тоді значно швидше зношується, виснажується фізичне тіло, й істота набагато швидше гине насильницькою чи природною смертю. Таке енергетичне входження може бути і періодичним, і постійним.

Але щоб створити таке енергетичне входження, астральним тваринам необхідно «відкрити», здолати якісний бар'єр між фізичним і ефірним планами планети, а іноді — два бар'єри: ефірний та астральний. Для цього потрібний потенціал. У різний час доби товщина цих бар'єрів різна. Максимальна щільність бар'єрів удень, мінімальна — вночі.

Мінімальна щільність у цих бар'єрів – від опівночі до четвертої години ранку. Тому більшість енергетичних вампірів — нічні хижаки, що виходять на полювання після настання темряви (пояснення причини цього — у наступному розділі)...

Крім того, сама поверхня планети має різну енергетичну структуру, яка, зі свого боку, впливає на товщину бар'єрів. Вплив може бути і негативним (за якого товщина бар'єрів зменшується в зонах із такою енергетикою), і позитивним (щільність бар'єрів збільшується). Відповідно, поверхня планети має негативні зони — негативні геомагнітні зони, у яких ці бар'єри відсутні або дуже ослаблені навіть удень.

Перебуваючи в межах цих зон, будь-який організм потрапляє під негативну дію, зокрема й дію астральних вампірів. Це призводить до швидкого ослаблення, виснаження, а далі, у разі тривалого перебування в цій зоні, швидкого руйнування організму.

От чому якщо кімната, у якій спить людина, – у межах такої зони, то організм швидко слабне, не має нормального сну і з часом у людини виникають серйозні захворювання, дуже часто – рак...

Отже, сутності вимерлих тварин, астральні тварини в процесі пристосування до умов життя на інших рівнях планети набули декілька нових якостей:

1) здатність поглинати і використовувати як необхідний потенціал «їжу» сутностей, що містяться на тих самих рівнях, у яких відсутня чи сильно ослаблена захисна енергетична оболонка;

2) симбіоз із видами, що продовжують еволюцію на фізичному рівні, за допомогою послідовної спільної еволюції зародку, сутностями видів різного рівня еволюційного розвитку;

3) енергетичний вампіризм, під час якого сутності вимерлих тварин входять у тіла і структури сутностей тварин, що живуть на фізичному рівні і мають слабкий або зруйнований псі-захист.

Отже, життя на інших рівнях планети набуло дещо інших форм. І на них виникли свої якісно інші екологічні системи (див. Мал.59).

 

Зміст

Читати далі...