Шлях до потрібних знань

Мудрий не той, хто багато знає, а той, хто знає потрібне


Розділ 7. Еволюційна історія людства

 

Поява людини на планеті Земля донині є загадкою... У різних релігіях, наприклад, людину трактують як істоту, яку створив Господь Бог за своїм образом і подобою. Скажімо, версія християнської релігії... Спершу Бог створив Землю, рослини, тварин. Потім створив Людину... Людина жила в райських садах, де їй було заборонено тільки одне – споживати плоди з «дерева пізнання».

Коли диявол у подобі змія спокусив Адама та Єву, і Адам скуштував яблуко з «дерева пізнання», Бог за цей гріх спустив Адама і Єву на грішну Землю, аби Людина в поті чола спокутувала свою провину... Шкірка «яблука пізнання» — неуцтво і морок, м'якоть яблука — світло знань. Адам лише надкусив яблуко, і його розум занурився в морок. Він ледь торкнувся м'якоті, і в його голові з'явився тільки проблиск світла пізнань. Відтоді нащадки перших людей живуть на грішній Землі, спокутуючи провину своїх предків...

У східних філософських ученнях появу людини на Землі подають у дещо іншій формі. Згідно з цими ученнями, існує, наприклад, Логос планетний, сонячний, галактичний і так далі, який створює життя на планеті (зокрема й людину) і керує всім. Логос — абсолютний розум, що не має плоті. Це не людина, не звір, не надістота, це — лише чиста надсвідомість, яка створила все у Всесвіті і сам Всесвіт. Ця надсвідомість усе визначила наперед — людство, людину, її народження і смерть. Ніхто й ніщо не в змозі змінити програму Логосу.

У західній філософії XIX–XX століть, зокрема в Гегеля, долею людства розпоряджається «Абсолют», абсолютна ідея, яка є сукупним суспільним розумом усього людства, де мозок однієї людини — лише один «нейрон». Людина сама не може мислити й розвиватися, це доступно тільки абсолютному сукупному розуму людства.

Учені природних наук намагалися пояснити появу людини як наслідок еволюції життя на планеті, результат мутацій людиноподібних мавп, що зумовили появу зачатка розуму, який потім розвинувся у людини... Теорія еволюції Дарвіна слугувала теоретичним фундаментом цієї наукової позиції. Дарвін не був цілковито упевненим у своїй рації. Тривалий час він мучився сумнівами, і нарешті, без жодного примусу з боку, у розквіті своєї наукової слави Дарвін відмовився від своєї теорії еволюції...

То ЗВІДКИ ж з'явилася людина на нашій прекрасній планеті?!

Дослідження палеонтологів та антропологів дали приголомшливі результати, які збили сучасну науку з пантелику. Сучасна людина[1], Homo Sapiens, з'явилася на Землі 30–40 тисяч років тому відразу на всіх континентах. Крім того, Homo Sapiens не міг бути результатом еволюції жодної доісторичної людиноподібної істоти ні анатомічно, ні фізіологічно...

З незрозумілих для науки причин різко зникли з планети неандертальці, які існували сотні тисяч років, активно розвивалися й фізично були значно сильнішими від Гомосапієнса. Яким чином, раптово з'явившись невідомо звідки, нечисленний і фізично значно слабший від земного аборигена Homo Sapiens витіснив неандертальців, які одного чудового дня раптово зникли з землі?!

Лише у важкодоступних місцях інколи ще можна зустріти небагатьох представників колись численних і сильних неандертальців — «снігову людину», яка досі прагне уникнути будь-якої зустрічі з людьми (див. «Феномен людини» П’єра де Шардена, розділ «Комплекс Homo Sapiens»)[2]. І що цікаво, усі раси людства з'явилися відразу й навіть були чистішими, ніж нині — ще одна загадка людини...

Дослідження генетиків наших днів дали інший приголомшливий результат: генетика людини різко відрізняється від генетики живої природи планети Земля. Генетично людина випадає із системи життя планети. Людина є ГЕНЕТИЧНОЮ ПОМИЛКОЮ еволюції життя на Землі — такого висновку дійшли американські генетики.

Досі незрозумілими є причини зникнення динозаврів у крейдяний період. Намагалися пояснити масову загибель цих тварин і обледенінням планети, і зміною сонячної активності... Але льодовикові періоди були й раніше, сонячна активність теж змінювалася, проте це чомусь не спричинювало вимирання динозаврів? Крім того, в період обледеніння планети в екваторіальній зоні збереглися величезні площі, до яких льодовики ніколи не доходили, проте динозаври вимерли й там...

Лише в окремих місцях ще зрідка трапляються нащадки динозаврів — у джунглях Конго живе істота, що пожирає бегемотів, таємничі гіганти мешкають у глибинах океану... У казках практично всіх народів світу хоробрі воїни перемагають драконів — динозаврів тощо.

Розгляньмо ще одну з численних загадок нашої прекрасної планети — загадку племені догонів. Посвячені старійшини цього племені з покоління в покоління передають своїм нащадкам інформацію про те, що їх предки прийшли на Землю з далекої зірки Сіріус. Інформація, яку віддавна передавали нащадкам про цю зірку та її планетну систему, точно збігається з нинішніми астрономічними відомостями. Запитання: звідки догони могли знати про розташування зірок, які можна побачити тільки за допомогою сучасних телескопів?..

То ЗВІДКИ ж і ЯКИМ ЧИНОМ з'явилося людство на Землі 30–40 тисяч років тому? Чому за ці тисячоліття людина зовсім не змінилася і, як пише П’єр де Шарден, лише точний радіологічний аналіз дає змогу відрізнити доісторичного Homo Sapiens від недавно померлого?

І, що також цікаво, у людини впродовж усього її життя працюють лише 3–5% нейронів мозку. Спершу думали, що в активній роботі мозку послідовно беруть участь усі нейрони, тільки по черзі, але дослідження засвідчили інше: від народження до смерті працюють ті самі 3–5% нейронів мозку людини. Інші 95–97% є «запасом».

Виникає запитання: для чого потрібний людині цей «запас» і яким чином він у неї з'явився?! Що особливо цікаво, 3–5% нейронів – саме та кількість взаємопов’язаних нейронів, яка необхідна для виникнення розуму в їхніх власників. Якщо взаємопов’язаних нейронів менше, якісної зміни не відбувається і розум не з'являється (див. Розділ 3).

Чому в людини відкритою є лише необхідна для виникнення розуму кількість нейронів — не більше й не менше? Щоб знайти відповідь на ці загадки, спробуймо вдатися до зірок...

У Великому Космосі існують мільярди всесвітів, які створюють різного масштабу й складу просторові замкнуті системи. У цих системах — мільярди цивілізацій, які творять свої об'єднання. Високорозвинені цивілізації пересуваються в просторі на кораблях нуль переходу, які згортають і розгортають простір за заданою програмою. Ці кораблі віднедавна досить часто з'являються в межах Сонячної системи і на Землі.

Вони дають змогу переміщуватися на величезні відстані, немислимі для землян. Проте дальність переміщення і в них має свою межу... Її обумовлюють характеристики матеріалів, з яких створено кораблі, і межі можливостей операторів.

Щоб краще збагнути проблему, треба зрозуміти принцип переміщення й керування НЛО. Принцип їх роботи базується на викривленні простору, яке виникає і в природних умовах також. Будь-яка маса впливає на простір, у якому вона перебуває. Викривлює простір зірка, зокрема й наше Сонце, унаслідок чого світлові хвилі поблизу зірки змінюють прямолінійний рух на криволінійний, що дає змогу астрономам бачити те, що за Сонцем.

Зірки класу нашого Сонця трохи викривлюють простір довкола себе. Нейтронні зорі, які мають малий об'єм і величезну масу (3–5 сонячних мас), викривлюють простір значно сильніше. «Чорні діри» діаметром приблизно десять кілометрів і масою 8–10 Сонць викривлюють простір так, що в цьому місці паралельні всесвіти з'єднуються, і через це з'єднання матерія з нашого Всесвіту перетікає в паралельний...

Це — в Макрокосмосі. У Мікрокосмосі відбувається те саме. Ядро кожного атома викривлює простір довкола себе, але в мікромасштабах, приблизно 10-15…10-13 м. Що важче ядро, то більший ступінь цього викривлення. Але якщо атомна вага понад 200 атомних одиниць, ядро стає нестійким і починає розпадатися на простіші стійкі ядра. Тому існують радіоактивні елементи (див. Розділ 1 і 2).

Органічні сполуки, завдяки особливій структурі молекул (вуглецеві ланцюжки), значно викривлюють простір на рівні мікросвіту. Це зумовлює зникнення якісного бар'єру у сфері важких органічних сполук між фізичним та ефірним рівнями нашої планети, що в принципі і є якісною відмінністю органічних сполук атомів від неорганічних сполук.

Під час розпаду простих з'єднань матерії, які їх творять, починають перетікати з фізичного рівня на ефірний, що й зумовлює якісно нову організацію матерії — до живої матерії. Якщо в макрокосмосі довкола «чорних дір» виникає зона перетікання матерії з нашого Всесвіту в паралельний, то в мікрокосмосі довкола великих органічних молекул (ДНК, РНК) виникає зона перетікання матерії з фізичного рівня нашої планети на ефірний.

Закони й механізми і в мікрокосмосі, і в макрокосмосі однакові, але мають свої особливості. Коли в процесі еволюції органічного життя виникла клітина й сформувалися механізми ділення клітини, з’явилося якісне явище, якого не можна спостерігати в макрокосмосі. Стара клітина під час ділення повністю руйнується і зникає, матерії, з яких вона складається, перетікають на ефірний план і творять дубль ефірної клітини. І лише через якийсь час ефірні клітини починають збирати фізичні клітини.

Процес ділення клітини зняли за допомогою тунельного мікроскопа, і відеоплівка зафіксувала, як стара клітина повністю зникає в процесі ділення, і через якийсь час з'являються дві нові клітини — точні копії старої. На рівні живої клітини в процесі ділення відбувається повне перетікання речовини з одного рівня на інший, а потім — назад. Це відбувається з кожною живою клітиною кожного живого організму, мільйони разів...

Зрозумівши механізм перетікання матерій між паралельними рівнями в процесі ділення клітини, цивілізації Космосу знайшли ключ до розв’язання проблеми переміщення в просторі. Коли виникли технології, що дають змогу технічно реалізувати таке перетікання, з'явилися кораблі нуль переходу, т.зв. НЛО.

Кораблі нуль переходу мають біометалеву структуру. Інакше кажучи, складаються з величезних органічних молекул, схожих на молекули ДНК і РНК, у яких на вільних зв'язках перебувають важкі метали. Це дає змогу викривлювати мікрокосмос не лише між паралельними рівнями планети, а навіть на макрорівні паралельних всесвітів. Тепер достатньо запустити процес, подібний до ділення клітин, і значна маса матерії перетече з одного всесвіту в інший, де закони абсолютно інші. Тоді потрібно дати завдання перетікати назад не в тій самій точці, а в потрібній точці всесвіту, і корабель опиниться в цій точці.

Керують таким кораблем псі-поля, що їх створюють пілоти корабля нуль переходу. Що далі відстань переміщення, то більша потужність псі-поля необхідна. Один пілот не може створити такої потужності, тому треба декілька пілотів, які повинні працювати абсолютно синхронно, і кожен має дати свою частину потужності псі-поля, потрібного для переміщення.

Якщо щось розладнується в цій роботі, корабель нуль переходу може не вийти з паралельного всесвіту і не матеріалізуватися в потрібній точці, що спричинює анігіляційний вибух корабля. Такий вибух був і на Землі. Знаменитий Тунгуський метеорит — корабель нуль переходу цивілізації з сузір'я Лебедя, який не зміг вийти з паралельного всесвіту, і стався анігіляційний вибух. Саме тому ні уламків, ні очікуваного радіоактивного зараження в зоні вибуху так і не виявили.

Варто зазначити, що кіборг цього корабля мінімізував наслідки катастрофи. Екіпаж корабля покинув його в рятувальних капсулах у північній зоні Західного Сибіру, звідки потім їх забрали, а корабель на автопілоті летів ще якийсь час, змінюючи траєкторію на дев'яносто градусів, чого не змогли б зробити жодна комета чи метеорит...

Як учені пояснили це явище?! Дуже просто: до атмосфери Землі увійшов метеорит, який згорів у ній, а під час згорання стався плазмовий вибух... Такі катастрофи не надто рідкісні в Космосі. І що значніші відстані, на які має переміститися корабель нуль переходу, то ймовірніші катастрофи. Адже якщо більше пілотів, які беруть участь у створенні потрібної потужності псі-поля, то це посилює імовірність їх негармонійної і несинхронної роботи.

Тому чисельність екіпажу не може бути великою; на середні відстані — чотири пілоти, на далекі відстані — шість. В останньому випадку ймовірність катастрофи найбільша. Отже, дальність проникнення в глибини Космосу кожної високорозвиненої цивілізації залежить від порогу міцності кораблів нуль переходу і потужності псі-поля, яке здатна створити розумна істота цієї цивілізації.

На жаль, і те, й інше має межі. Це гальмує розвиток усіх цивілізацій у Космосі. Ієрархи великого об'єднання «білих» цивілізацій, у яке входить багато мільярдів цивілізацій, вирішили спробувати знайти вихід із цієї безвиході...

Будь-яка техніка має свою «стелю», тому вирішили штучно створити Нову Розумну Істоту, об’єднавши якості різних, але генетично сумісних цивілізацій.

Декілька планет (дев'ять) підготували для ЕКСПЕРИМЕНТУ (треба зазначити, що вибрали планети, які, з тих чи інших причин, перебували на межі загибелі). Одна з таких планет — планета Земля.

Штучно прискорюючи розвиток життя на планеті й керуючи ним, створили екологічну систему потрібного типу (про можливість природної і штучної, керованої еволюції екологічної системи йшлося в розділі 4). Потім вид, який проживав у потрібній екологічній ніші, ослабили за допомогою «генетичних бомб», і він вимер за дуже короткий час.

Звільнену екологічну нішу заселили, приблизно 30–40 тисяч років тому, гуманоїдними істотами, які пізніше назвали себе Homo Sapiens. На планету потрапили представники різних цивілізацій, які були генетично сумісними й могли дати змішане потомство, яке поєднувало б якості своїх батьків.

Але навіть за умов сумісної генетики виникли три групи гуманоїдів різних цивілізацій, близьких за генетикою між собою. Ці групи слугували основою для різних рас Землі — білої, жовтої і чорної.

Кожен тип рас заселявся в ті райони Землі, де клімат був максимально наближеним до рідного, щоб швидше адаптуватися в нових умовах. Варто зазначити також, що всі цивілізації брали участь у цьому експерименті добровільно, усі гуманоїди йшли на це свідомо.

Оскільки принципом участі в експерименті була умова генетичної сумісності і наявність різних властивостей і якостей, то в експерименті взяли участь цивілізації різних рівнів розвитку.

Для поєднання в одному індивідуумі багатьох якостей і властивостей необхідне інтенсивне змішування генетики. Тому всім, хто брав участь в експерименті, ЗАКРИЛИ МОЗОК і залишили активними мінімальну кількість нейронів, яка могла забезпечити хіба що проблиск розуму в їх власника.

От чому Homo Sapiens має лише 3–5% активних нейронів, решта можна відкрити тільки в процесі еволюційного розвитку людства загалом чи людини зокрема.

Усіх, хто брав участь в експерименті, еволюційно повернули значно назад до стану дикості. У таких умовах утворилися племена, які нападали один на одного, знищували чоловіків, а жінок брали в дружини чи робили з них наложниць. Народжувалися діти з об'єднаними якостями. Усе набуло бурхливого руху... Слабкі племена розчинялися в сильних, сильні – у ще сильніших і так далі.

Еволюційне колесо почало рухатися й не зупинилося досі. Ті, хто його запустив, постійно спостерігали за його рухом і не допускали, аби воно зупинилося чи сповільнилося. Часто таке втручання було невидимим, а іноді – й активним. Тоді на Землі діяли спеціальні групи, які давали потрібні в той час для розвитку знання. 

Приклад такого активного втручання і впливу – грецька міфологія, у якій жителі Древньої Греції дали свої імена гуманоїдам, що якийсь час жили серед них, і зробили з них богів. Згадайте грецьку легенду про Прометея, який дав людям вогонь і навчив користуватися ним. Зевс, Афіна, Діана, Гея, Аполлон та інші Боги древніх греків давали людям знання з найрізноманітніших галузей. Пізніше древні греки навіть називали кожного з них покровителем якогось окремого виду діяльності.

Особливо цікавою в міфології древніх греків є згадка про гору Олімп, на якій жили Боги й куди не міг потрапити простий смертний. Лише героям і напівбогам дозволяли піднятися на Олімп. Боги були безсмертними і вічно молодими, але в їхніх серцях прокидалася любов до смертних жінок і чоловіків, і від цього кохання народжувалися діти, які були смертними. Дуже цікава міфологія, чи не так?!

У легендах і переказах багатьох народів згадано богів, які спустилися з неба на вогняних колісницях і дали людям знання, закони життя. Племена ацтеків і майя поклонялися богові, який спустився з неба, мав білу шкіру і блакитні очі. Знання, які були в цих індіанських племен, досі дивують учених: їх календар був значно точнішим від європейського, вони розраховували рух зірок і планет, робили трепанацію черепа й чимало іншого.

На жаль, більшість книг із цими знаннями знищила інквізиція, яка з'явилася в Америці разом з конкістадорами. Причина перемоги жменьки конкістадорів над мільйонними арміями місцевих племен полягала ще й у тому, що індіанці думали: повернулися боги з білою шкірою й блакитними очима, аби покарати їх за гріхи. Лише тому вони здавалися майже без опору...

Були й інші втручання, коли з людьми входили в телепатичний контакт і за його допомогою передавали знання. Тоді люди створювали культ, у якому Бог був безтілесним і всезнаючим. Цікаво, що там, де тілесно або безтілесно з'являвся Бог чи Боги, виникли вогнища древніх цивілізацій (докладніше про ці явища див. книгу «Боги едему» Вільяма Брамлей[3]).

Чому ж усе-таки після закриття мозку на 95–97% на початку експерименту потім відбувалося зриме й незриме втручання в перебіг експерименту?..

По-перше, були випадки втручання інших цивілізацій, які, з тих чи інших причин, не знали про експеримент або коли їхні кораблі зазнавали катастроф у межах Землі.

По-друге, це передбачено програмою самого експерименту, аби пришвидшити процес розвитку цивілізації Землі.

На Землі є постійна база тих, хто почав експеримент на нашій планеті. Вона розміщена у важкодоступних районах Тибету. Люди назвали її ШАМБАЛА. Цікаво, що в Шамбалу ніхто, крім Посвячених, потрапити не може: перед людьми виникає прозора стіна, пружна і щільна, яка не дає змоги рухатися далі. У наш час там глухнуть двигуни і будь-яка сучасна техніка не в силі туди проникнути. Простежується аналогія з горою Олімп, де перед простими смертними виникала незрима стіна...

По-третє, втручання і допомога відбувалися таким чином: висока космічна сутність приходила у верхні ментальні рівні Землі і втілювалося на планеті. У землян народжувалося дитя з космічною сутністю, яке росло і виховувалося серед землян. Через якийсь час, коли його сутність проходила перший етап свого розвитку, знімали бар'єри, і ця людина вже могла побачити свої минулі втілення, зрозуміти, хто вона, звідки прийшла, навіщо втілилася на Землі. І аж коли повністю усвідомила своє призначення, починала діяти.

Приклади – Будда, Крішна, Христос, які немало зробили для людства, але, на жаль, їх не зрозуміли, а їхнє вчення люди потім сильно спотворили.

Є кілька варіантів втілення космічних сутностей на Землі:

а) під час втілення сутності повністю закривають пам'ять і знання. Людина після народження ще не знає, звідки й навіщо прийшла її сутність, і аж коли досягає відповідного рівня розвитку, виходить на телепатичний контакт із тими, хто її послав. Щойно тоді особа цілковито усвідомлює свою місію на Землі.

б) від самого початку еволюції втіленої сутності ті, хто її послав, у критичні моменти розвитку вступають у телепатичний контакт і не допускають відхилення від потрібного напряму в розвитку.

в) втілена сутність від першого дня свого втілення знає, звідки й навіщо прийшла для втілення на Землі.

По-четверте, в космосі існують цивілізації з різною ідеологією, є різні об'єднання цивілізацій за цим принципом. Умовно можна розділити цивілізації на три групи: білі, сірі і чорні.

БІЛІ цивілізації дотримуються кодексу КОСМІЧНИХ ЗАКОНІВ, основні положення яких такі:

а) кожна цивілізація має право вибирати свій шлях еволюційного розвитку, хай яким би він був;

б) більш розвинена цивілізація може надати допомогу лише тоді, коли менш розвинена цивілізація звернеться по цю допомогу;

в) більш розвинена цивілізація не може знищувати жодне життя, навіть нерозумне, на інших планетах, роботизувати і застосовувати псі-зброю та інші види зброї проти менш розвинених цивілізацій;

г) більш розвинена цивілізація не має права застосовувати будь-які заходи, окрім попереджувальних, до окремих представників менш розвинених цивілізацій;

д) насильство над представниками менш розвиненої цивілізації допустиме тільки в тому разі, якщо ці представники вчинили дії, які можуть спричинити великі катастрофи. Застосовуване насильство має бути мінімальним.

е) заборонено, і за це карають розкручуванням сутності до нуля, застосування голографічного камуфляжу й обману.

з) будь-якій цивілізації заборонено проводити експерименти, результати яких, прямо чи побічно, можуть негативно вплинути на інші цивілізації, без згоди цих цивілізацій.

ж) більш розвиненій цивілізації заборонено передавати свої знання менш розвиненій цивілізації, якщо ці знання можуть використати на зло.

к) кожна цивілізація має право входити в об'єднання цивілізацій або розвиватися окремо.

Це — ті основні положення, яких дотримуються Білі цивілізації.

Сірі цивілізації – ті, які вважають для себе можливим не виконувати одне-два правила із законів Білого Космосу (окрім порушення законів в, е, з, ж).

Чорні цивілізації не дотримуються жодних правил, визнають закон сили й готові застосувати будь-які засоби і дії для вирішення своїх задумів і завдань...

Експеримент на Землі організувало дуже велике об'єднання Білих цивілізацій. У процесі розвитку людства існували еволюційні фази, коли Чорні цивілізації намагалися втрутитися в перебіг експерименту і перетворити цивілізацію Землі за чорним типом. Докладніше про це – трохи пізніше...

Хотілося б наголосити також на наявності в історії людства фактів, коли кораблі інших цивілізацій зазнавали лиха, і їх екіпажі вимушено залишалися жити на Землі і змішувалися з тими, хто був нащадками перших поселенців планети... Особливо цікаві історії Китаю і Єгипту...

Сонячна система мала колись десяту планету, назва якої — Фаетон. Унаслідок катастрофи сили гравітації розірвали цю планету на частини (її осколки творять тепер пояс астероїдів Сонячної системи). Частині фаетонців удалося врятуватися на космічних кораблях. У пошуках відповідної планети частина кораблів зупинилася на Землі, а прибулі на них фаетонці облаштувалися на «блакитній» планеті назавжди — так з'явилася на Землі Древня Цивілізація Китаю...

Орбіта планети Фаетон містилася між Юпітером і Марсом. Планета Марс мала свою цивілізацію, яка почала космічний етап своєї еволюції. Катастрофа Фаетона призвела до того, що Марс втратив свою атмосферу. Незначна група жителів Марсу встигла врятуватися на космічному кораблі, який зміг долетіти до Землі й опустився на березі ріки Ніл. Ці марсіани підкорили місцеві племена, використовуючи свої знання й можливості (їхня пам’ять не була закритою і вони мали досить високий рівень розвитку).

Але, на жаль, для марсіан планета Земля була адекватна незаселеному острову для потерпілих від корабельної аварії. Вони опинилися в ситуації відірваності від своєї розвиненої технології. Не мали технічної змоги реалізувати збережені знання, оскільки в землян ще не було власної розвиненої технології. Поступово марсіани змішувалися з місцевими племенами, що дало початок формуванню потужної цивілізації Єгипту, яка потім довго процвітала в низинах Нілу.

Марсіани створили жорстку кастову систему, в якій знання, принесені з Марсу, передавали у спадок лише всередині касти жерців і сім'ї Фараона. Так від покоління до покоління «посвячені» в ці знання володіли колосальними можливостями. Жерці, наприклад, використовували псі-зброю для втримання в повній слухняності підкорені племена, а також знали й використовували генетику тощо.

Що цікаво — піраміди і сфінкси на Землі (у Єгипті) і піраміди і сфінкс на Марсі, які виявили й сфотографували земні супутники, схожі між собою, як близнята... Досі незрозуміло, як древні єгиптяни спорудили ці піраміди. Це неможливо за допомогою сучасної техніки. А яким чином вони змогли побудувати такі гіганти?! Адже блоки пірамід підігнано один до одного так, що між ними неможливо навіть просунути лезо ножа...

Інший цікавий факт: у центрі пірамід є територія, де час практично зупиняється, а якщо точніше, зупиняються процеси зміни матерії (це підтверджують експерименти останніх років). Клітини мумій, розміщені в центрі піраміди, містять елементи життя. Жерці Єгипту знали закони впливу форми на простір. Непогано для древніх єгиптян, чи не так?!. Елементи знань жерців згодом стали фундаментом для перших масонів, а деякі з них їхні послідовники застосовують і в наші дні.

Ми ще повернемося до цивілізації Єгипту, а тепер розгляньмо етапи еволюції земної цивілізації.

Еволюційний розвиток кожної людини відбувається послідовно. Після народження починає активно розвиватися ефірне тіло. Коли воно еволюційно виходить на відповідний рівень (у кожної людини – свій), активно розвивається астральне, а потім і ментальне тіло. Для кожного етапу еволюції сутності можуть існувати сприятливі і несприятливі умови. Ці умови залежать від таких аспектів:

а) від якості і кількості потоків, у які потрапляє Сонячна система (зокрема й Земля), рухаючись довкола центру нашої Галактики;

б) від географічного розташування місця народження і місця, де відбувається розвиток людини, оскільки поверхня планети пронизана неоднорідними за якістю і кількістю потоками енергії. Існує 99 зон, де поверхню пронизують згустки вхідної енергії, і 99 зон, де згустки енергії виходять із поверхні Землі. Ці зони творять енергетичні вузли нашої планети, позитивні і негативні;

в) від рівня еволюційного розвитку сутності людини;

г) від кількості і якості поглинутої мозком людини інформації.

Окрім етапів розвитку людини, існують етапи розвитку цивілізації загалом. Є внутрішній (дитячий) етап розвитку цивілізації і зовнішній (Космічний). Земна цивілізація перебуває на першому, дитячому етапі свого розвитку. Цей етап має три фази розвитку:

а) коли потоки енергії Космосу, що пронизують Землю, максимально сприятливі для розвитку ефірних тіл (ера Козерога) (див. Мал.103);

 


Мал. 103

б) коли потоки енергії Космосу, що пронизують Землю, максимально сприятливі для розвитку астральних тіл (ера Риб — «Ера Диявола») (див. Мал.104);

 


Мал. 104

в) коли потоки енергії Космосу, що пронизують Землю, максимально сприятливі для розвитку перших ментальних тіл (ера Водолія) (див. Мал.105).

 


Мал. 105

Після завершення цих трьох етапів еволюції цивілізація виходить на Космічний (зовнішній) етап еволюції, для якого характерно те, що цивілізацію на цьому етапі неможливо роботизувати й керувати нею. Тому всі спроби захопити й роботизувати будь-яку цивілізацію, зокрема й Земну, роблять під час першого (внутрішнього) етапу розвитку цивілізації.

Найсприятливіший час для роботизації — час, коли астральне тіло починає активно розвиватися (ера Риб — «Диявола»). У цей період астральні тіла максимально нестійкі і їх легко заблокувати й створити структури біороботів (див. попередню главу). Саме в еру Риб Земна (гібридна) цивілізація зазнала дії астральних генераторів, які були розташовані в 99-ти енергетичних вузлах вхідних потоків енергії.

Астральні генератори створювали таку структуру енергетики, яка забезпечувала народження людей з готовою роботизацією. І лише сутності дуже високого рівня розвитку, з великим потенціалом могли відновити нормальну структуру своїх тіл і енергетики, активно розвиватися далі. Таких людей знищували фізично, не даючи їм змоги вийти на новий якісний рівень і викрити, зруйнувати структуру роботизації.

Коли людина народжувалася з деформованою, готовою для роботизації структурою тіл і енергетики, досить було «увімкнути» цю людину в загальну систему керування, чого досягали вихованням і освітою, які вимагали від людини бути тільки ідеальним «гвинтиком» загального механізму. Мораль і філософія служили тим самим цілям.

Часто справді вищі духовні й моральні загальнолюдські цінності були тільки приманкою для людей, які шукали істину й чистоту. На людей впливали на ефірному, астральному і ментальному рівнях, про які, на жаль, більшість не має ані найменшого уявлення. А тим небагатьом, які замислювалися про  ці  речі,  підсували  таку  інформацію,  яка  штовхала  їх  у логічний лабіринт, з якого лише одиницям удавалося вибратися...

Після того, як у більшості людей утворювалася структура біоробота, достатньо було сформувати керівне псі-поле для управління ними. На планеті Земля вже декілька тисяч років, у більших чи менших масштабах, застосовують псі-зброю, сам факт використання якої для значної частини досі був «таємницею за сімома замками» (окрім «посвячених»). «Посвячені» намагалися довести всім решта, що навіть думка про псі-зброю і її застосування є маячнею, абсурдом. А самі тим часом дуже активно й ефективно випробовували її на тих, кого переконували в неможливості її існування...

Недавня історія — хороший і наочний приклад...

Сталін та Гітлер не мали великого інтелекту чи знань, але їхній вплив на маси людей був справді незвичним. Вони могли запросто змусити тисячі людей робити те, що кожен з них у нормальному стані ніколи не зробив би. Люди йшли на смерть, убивали інших, знищували цвіт нації...

Цілі народи перебували в стані масового психозу, у гіпнотичному сп'янінні від цих «вождів» і «батьків» народу. За «творчість» Гітлера людство заплатило п'ятдесятьма мільйонами людських життів. «Глобальний експеримент» радянського ладу (особливо за часів царювання Сталіна) впродовж 74-х років поглинув приблизно сто мільйонів осіб — цвіт нації, культури, науки і мистецтва...

Усе, що відбувалося в Росії й Німеччині в згаданий час, було пов'язано з використанням у масових масштабах псі-зброї. Якщо людині вдавалося розвинути себе й досягти гармонії між ефірним, астральним і ментальними тілами, психічна зброя вже практично не мала на неї жодного впливу.

Аби без перешкод керувати народами і націями, усіх, хто не вміщався в «прокрустове ложе», нещадно знищували. Під ці «ножиці» насамперед потрапили найсвітліші розуми, цвіт нації. Потім зрізали вже лише нові «паростки». Достатньо було спритності й хитрості «садівників», щоб знайти правдоподібне пояснення чергової соціальної «стрижки».

Виникає запитання: невже Білі цивілізації спостерігали за тим, що відбувалося на нашій планеті?! Звісно, ні. Їхні посланці від самого початку намагалися не допустити трансформації Земної цивілізації. Одним із таких посланців Білих цивілізацій був Ісус Христос.

Утілившись на Землі, він ріс серед людей, як звичайна людина. Розвивався доти, доки його сутність, здолавши всі земні бар'єри, змогла вийти на контакт із тими, хто його послав. Він знав, навіщо і для чого прийшов на Землю... Але знав також, що тоді людство не було готове прийняти і зрозуміти те, з чим він прийшов. Він був готовий урятувати людей від роботизації, але люди не були готові, щоб їх хтось рятував...

Ісус казав: «Хто має вуха чути, нехай почує!»[4] — але мало хто почув... Він закликав людей до світла, до правди, до знань. Він відкривав їхні серця, і люди «прозрівали», він виймав модулі роботизації з сонячного сплетіння і сердечної чакри, але ніхто, на жаль, цього не розумів... З людей спадала мана, вони раптом відкривалися до істинного добра, уже не хотіли чинити зло один одному.

Бажаючи врятувати їхні душі, Ісус Христос закликав людей не занурюватися в трясовину чорноти, був справжнім борцем за світле, чисте, справедливе, боровся своїми знаннями, силою свого розуму...

 «Не думайте, що Я прийшов принести мир на Землю, не мир прийшов Я принести, а меч...», казав Христос. Він ніколи не був пасивним, із самим закликом до покірності долі, як згодом його подбали змалювати ті, кому його вчення було дуже невигідним...

«Мене послали тільки до загиблих овець дому Ізраїлевого...»[5]. Христос приходив допомогти тим, на кому вперше випробовували дію псі-зброї. Але не встиг, йому не дали змоги зробити це. Третього дня після того, як його розіп’яли, його повернули до життя ті, хто його послав. Ісус Христос покинув планету Земля у своєму фізичному тілі на кораблі нуль переходу разом із тими, хто прийшов йому на допомогу й воскресив його...

На перших християнських іконах та фресках над місцем розп'яття і вознесіння Христа зображено літальні об'єкти, дуже схожі на НЛО, які часто з'являються на Землі в наші дні.

Аж після приходу ери Водолія починається етап розвитку людства, коли воно в змозі перейти на новий якісний рівень, на якому люди можуть прийняти і зрозуміти чимало, якщо, звісно, людство тоді ще не знищить себе само. Потрібні нові космічні знання, аби земляни могли пережити критичний етап своєї еволюції. Аби могли пережити і вижити...

 Для цього вже зроблено дуже багато: 1989 року знищено всі астральні генератори. Відтоді ззовні на людей вже не спрямована пригнічувальна дія, як було тривалий час. Людям достатньо прийняти та зрозуміти нові знання і вийти на черговий виток еволюції. Тепер усе залежить тільки від самого людства: чи готове воно і чи хоче прийняти це? Чи відкине, як сталося за часів Христа?

Настає ера Водолія — Ера Знання, Духовності, ера потужного сплеску розумового розвитку... Потоки енергії, що пронизують поверхню нашої планети, неоднакові в різних географічних зонах, кількісно і якісно.

У генетиці різних народів є відмінності, відповідно, різняться механізми еволюції сутностей із різною генетикою. Один тип генетики забезпечує максимальне засвоєння енергії одного якісного складу і швидку еволюцію, інший тип генетики в тих самих умовах розвивається повільно або не розвивається зовсім. Періодично для тієї чи іншої генетики зовнішні умови (структура енергетики, що пронизує поверхню планети) є навіть негативними. Тоді цей тип генетики не розвивається, а навпаки — його пригнічують.

Коли енергетичні потоки Землі й потоки з Космосу гармонійні з генетикою (наче перебувають в енергетичному резонансі), розквітає народ, нація. Такий народ чи нація активно діють на історичній арені, досягають розвою державності, культури, економіки. Коли змінюється якісна структура енергетики, тоді відбувається поступове згасання і занепад після етапу бурхливого розвитку цього народу чи нації. На історичну арену виходить інший народ, для якого потоки енергії гармонійні з генетикою.

Кожна ера людства має свою структуру і якісний склад потоків енергій, що йдуть на Землю з космосу. Тому в різні ери людства еволюційно активні різні типи генетик. Упродовж кожної ери потоки енергії мають межі своїх змін, тому серед різних типів генетики то один, то інший народ або нація активно еволюціонують.

Цікавими є еволюційні явища народів, пов'язані з міграцією. Якщо народ жив у географічній зоні з несприятливою для його генетики енергетикою, його розвиток був повільним, ефірні тіла розвивалися слабо. Чоловіки не мали великої фізичної сили й активності, отже, цей народ не мав сильних і хоробрих воїнів. Слабо розвивалися астральні тіла — погано розвивалася культура, мистецтво, духовність. А брак розвитку ментальних тіл негативно впливав на розвиток економіки і технології.

Як наслідок, такий народ був не в змозі протистояти сильним сусідам, що активно розвивалися. Сусіди починали витісняти такий народ і він, рятуючись, мігрував, покидаючи зону інтересів своїх небезпечних сусідів. Переміщуючись на великі відстані, народ потрапляв у географічну зону з іншою структурою енергетики. І якщо ця енергетика й генетика гармоніювали між собою, знову починався бурхливий підйом розвою народу. Такі різкі зміни розвитку різних народів для істориків досі є таємницею...

Історія людства — барвисте підтвердження еволюційних механізмів, пов'язаних із законами й умовами розвитку сутностей. Російський історик Гумільов[6] у своїх працях виокремлював періоди активності й пасивності в різних народів. Але пояснити механізми, що їх зумовлюють, не міг. Він як історик констатував лише історичні факти (без знання законів еволюції людини, людства і планети пояснити ці явища було просто неможливо).

У процесі еволюції людства загалом зростає енергетичний потенціал генетики і рівень еволюційного розвитку сутностей. Необхідний постійний стійкий баланс між енергетичним потенціалом генетики та рівнем духовного розвитку сутностей. Під час завершення внутрішнього етапу еволюції окрема людина і вся цивілізація загалом виходять на космічний етап своєї еволюції, для якого характерний ментальний контакт із іншими цивілізаціями.

Відбувається ментальний обмін знаннями й досягненнями. Для ментального етапу еволюції цивілізації необхідні інша вища етика, мораль, філософія, еволюційна структура мозку, знання. Якщо людина й цивілізація не досягли рівня, коли в сутності напрацьовано не менше двох-трьох ментальних тіл, то навіть у разі великого енергетичного потенціалу ні людина, ні цивілізація не зможуть вийти на ментальний рівень еволюції (див. Мал.106).

 


Мал. 106

За умов значного енергетичного потенціалу й недостатнього рівня еволюційного розвитку людина може вийти лише на різні рівні Землі. Часто, не знаючи законів еволюції, люди виходять на телепатичний контакт із астральним або (рідше) з ментальним рівнем Землі. Не розуміючи механізмів того, що відбувається, вважають, що вийшли на контакт із Богом, Абсолютом, Вищим Розумом...

З цієї наївності користають істоти, які живуть на цих рівнях і харчуються чужою енергетикою. Вони сканують мозок такої легковірної людини і часто під час телепатичного контакту надівають голографічний камуфляж того, про кого думає і кому найбільше довіряє ця людина. Також ментальні істоти можуть повністю візуалізуватися і промовляти навіть у вигляді Ісуса Христа, Будди, Крішни й інших богів, а також набувати подоби померлих рідних і близьких особі людей, що робить контакт правдоподібнішим і достовірнішим.

Дуже часто ментальні істоти, вийшовши на контакт, прагнуть ввести людей в оману, скеровують їх фальшивим шляхом. А самі тим часом використовують енергетичний потенціал цих людей для свого розвитку й життєзабезпечення. Сканування, посилання згустку енергетики із завданням про відповідність зовнішнього голографічного вигляду і внутрішнього вмісту того, хто вийшов на контакт на всіх рівнях, дає змогу відразу викрити обман, з'ясувати, хто є хто насправді...

Отже, знову виникає необхідність знань, завдяки яким зрозумілим і доступним є чимало незвіданого і загадкового...

 


[1] Тут ідеться про жовту, червону і чорну раси. Люди білої раси колонізували Землю значно раніше, близько мільйона років тому.

 

[2] Tellhard de Chardin. «The Phenomenon Of Man». Originally published in French as Le Phenomene Humain. Copyright 1955 by Editions du Seull, Paris. Library of Congress, catalog card number: 59–515.

 

[3] William Bramley, «The Gods Of Eden», Copyright 1989,1990 revised June 1990 ISBN 0-940291-00-2. Library of Congress, Cataloging Publication Data: D24.5.B73 1989 909 89-1148.

 

[4] Див. «Новий Заповіт», Євангеліє від Матвія, Розділ 11, Вірш 15.

 

[5] Див. «Новий Заповіт», Євангеліє від Матвія, Розділ 15, Вірш 24.

 

[6] Л. Н. Гумилёв, «Этносфера. История людей и история Природы», Издательская группа «Прогресс», фирма «Пангея», «Экопрос», 1993, Copyright L.N. Gymilev, 1993, ISBN 5-88621-003-2.

 

Зміст

Читати далі...