Шлях до потрібних знань

Мудрий не той, хто багато знає, а той, хто знає потрібне


Розділ 9. Вплив сутності на організм і психіку людини

 

Сутність людини... Вона входить у запліднену яйцеклітину під час зачаття і покидає напрацьоване фізичне тіло у мить його смерті... Упродовж усього життя людини сутність проходить різні етапи своєї еволюції і розвиваючись, впливає на фізичне тіло, в якому перебуває.

Сутність людини має фундамент, сформований трьома тілами: ефірним, астральним і ментальним. У будь-якої людини кожне з названих тіл сутності може бути більш чи менш розвинутим або перебувати в зародковому стані. Але існує одна закономірність:

1) повноцінне астральне тіло може розвиватися лише після завершення розвитку ефірного тіла до відповідного рівня, коли зникає якісний бар'єр між фізичним і астральним планами планети;

2) повноцінне ментальне тіло, відповідно, може розвиватися тільки після завершення розвитку астрального тіла до рівня, коли зникає якісний бар'єр між фізичним і першим ментальним планами планети.

Коли виникають умови для розвитку чергового тіла сутності, попередні тіла розвиваються далі. Цей розвиток може бути активним або дуже повільним. Тому кожне з тіл може посідати домінантне місце в структурі сутності.

Інакше кажучи, кожне з тіл може бути непропорційно розвиненим серед решти тіл сутності. Це зумовлено самою послідовністю розвитку сутності після народження. Крім того, людина розвивається впродовж усього свого життя. Інша річ, яким є знак цього розвитку — плюсом або мінусом?..

Тому здебільшого постійно змінюється співвідношення рівнів розвитку кожної сутності. Такі зміни, безумовно, повинні виявлятися і в самій людині, в її поведінці, психіці. Психологія виокремлює чотири основні типи психіки людини:

1) сангвінічний тип (сангвінік);

2) флегматичний тип (флегматик);

3) меланхолійний тип (меланхолік);

4) холеричний тип (холерик).

У такій послідовності вони розташовані невипадково. Які ж причини цієї послідовності? Спробуємо проаналізувати...

Кожне тіло фундаменту сутності в процесі її розвитку може посідати домінантне місце в цьому фундаменті. Але ментальне тіло, наприклад, починає розвиватися останнім із тіл фундаменту, тому впливає на якісну структуру сутності значно пізніше, ніж решта тіл. Крім того, більшість людей так і не встигає розвинути своє ментальне тіло до того рівня, коли воно може стати домінантним у фундаменті сутності.

Ефірне тіло кожної людини завершує свій розвиток до 6 – 8 років її життя. Тоді розкривається якісний бар'єр між фізичним та астральним планами, і починається розвиток астрального тіла. Може постати запитання: «Дитина від самого народження має власний характер і той чи інший тип психіки?» — і це цілком точно. Жодного протиріччя в цьому немає.

У момент зачаття приходить сутність, яка вже має свою якісну структуру фундаменту. І це виявляється в поведінці дитини з перших днів її життя. Якісна структура фундаменту сутності, що увійшла, є лише певною точкою її розвитку в цьому фізичному тілі. Бо тільки за наявності фізичного тіла сутність у змозі активно розвиватися.

Тепер розгляньмо два типи фундаменту сутності, коли:

а) домінантне місце у фундаменті сутності належить ефірному тілу;

б) домінантне місце у фундаменті сутності належить астральному тілу.

Пригадайте, як виявляється в людини кожне з цих тіл, на що вони впливають.

Ефірне тіло людини виявляється в її фізичній силі й активності, зокрема й сексуальній. Саме тому молодь віком до 16 – 20 років має підвищену сексуальну активність, так звану гіперсексуальність. Також у цьому віці ще не завершено формування астрального тіла і більшою мірою розвинена нижньоастральна структура астрального тіла, що зумовлює комплекс негативних емоцій — агресивність, жорстокість тощо.

Астральне тіло виявляється в емоційному стані людини. І якщо розвинено астральне тіло з однієї форми матерії G (нижньоастральне тіло), це спричинює комплекс негативних спонук і прагнень, які домінують у такої людини і часто є причиною її бездуховності. Розвинене повне астральне тіло з двох форм матерії G і F виявляється в позитивних прагненнях та спонуках і є фундаментом для розвитку духовності людини.

Отже, якщо у фундаменті сутності домінує ефірне тіло (за умови повноцінного астрального тіла), у людини – сангвінічний тип темпераменту [сангвінік] (див. Мал.110).У такої людини воля домінує над емоціями на тлі позитивності емоцій. Така людина може керувати своїми емоціями.

 


Мал. 110

Якщо в людини на тлі домінування у фундаменті ефірного тіла розвинено лише нижньоастральне тіло, у неї – флегматичний тип темпераменту [флегматик] (див. Мал.111). Флегматик має досить волі і сили, аби виконувати тривалий час ту чи іншу роботу, але не має позитивних емоційних стимулів, щоб самому генерувати ідеї.

Серед флегматиків не може бути лідерів. Вони завжди готові йти за іншими, виявляють тоді завзятість та фанатизм у досягненні мети, дуже рідко змінюють свої переконання і... консервативні в оцінюванні будь-яких свіжих ідей і новацій.

 


Мал. 111

Коли у фундаменті сутності домінує астральне тіло з однієї форми матерії G (нижньоастральне тіло) (див. Мал.112), у людини – меланхолійний тип темпераменту [меланхолік]. Така особа емоційно нестійка, пасивна в діях. Досить незначних проблем, щоб вона занурилася в тривалий депресивний стан, а пов'язано це з тим, що за своєю енергетичною структурою негативні емоції гармонійні з нижньоастральним тілом. Це зумовлює активне занурення в негативні потоки енергії, людина тоді тривалий час не може «вимкнутися» з цього стану й повернутися до нормального.

 


Мал. 112

І, нарешті, якщо у фундаменті сутності домінує повне астральне тіло з двох форм матерій G і F (верхньоастральное тіло), у людини – холеричний тип темпераменту [холерик] (див. Мал.113). Така особа створює довкола себе масу позитивних емоцій, легко переходить від одного емоційного стану до іншого.

 


Мал. 113

Структура її астрального тіла негармонійна з негативними емоціями, тому в негативному емоційному стані холерик довго перебувати не може, дуже швидко повертається до позитивного емоційного стану. І ще: холерик швидко запалюється якоюсь ідеєю, але в нього замало сили волі й завзятості для реалізації цих ідей. Якщо те, що він робить, не вдається швидко, холерик відразу це кидає і запалюється новою ідеєю...

Щоб краще й очевидніше зрозуміти це, необхідно осмислити закономірності розвитку астрального тіла людини. Після завершення розвитку астрального тіла з однієї форми матерії G зникає внутрішній підбар'єр астрального плану й з’являються необхідні умови для подальшого розвитку астрального тіла людини. Далі триває  еволюційне  напрацювання  астрального тіла з другої матерії F і поступове формування повного астрального тіла (астрального тіла з двох форм матерій, із структурою, гармонійною з астральним планом).

Після напрацювання астрального тіла з однієї форми матерії G і до завершення його еволюції з другої форми матерії F існує безліч проміжних станів розвитку астрального тіла. І якщо в астральному тілі домінує одна форма матерії G, ідеться про нижньоастральне тіло. А якщо домінує друга форма матерії F, ідеться про верхньоастральне тіло. Отже, якісна структура астрального тіла людини визначає безліч граней емоційного стану.

Варто зазначити, що майже неможливо знайти в людей «чистий» тип темпераменту. Упродовж цілого життя кожна людина змінюється, змінюється і якісна структура її сутності. Крім того, як фізичне тіло періодично потребує відпочинку для відновлення активності, так і кожне з тіл фундаменту сутності теж періодично має відпочивати.

І якщо повний цикл активності фізичного тіла людини здебільшого становить двадцять чотири години на добу (добовий цикл зміни активності і відпочинку, під час якого фізичне тіло відновлює свій потенціал), то й кожне з тіл фундаменту сутності має свій цикл активності, різний у кожного з тіл. Ми наблизилися до розуміння природи біоритмів людини.

Повний цикл активності ефірного тіла людини – двадцять три дні, він впливає на фізичну активність людини, тому його називають фізичним біоритмом (див. Мал.114).

 


Мал. 114

Повний цикл активності астрального тіла людини тривалістю двадцять вісім днів впливає на емоційну активність і тому його називають емоційним біоритмом (див. Мал.115).

І, нарешті, повний цикл активності ментального тіла людини триває тридцять три дні і впливає на інтелектуальну активність людини, тому його називають інтелектуальним біоритмом (див. Мал.116).

 


Мал. 115

 


Мал. 116

Можна простежити взаємозв'язок між складністю організації кожного тіла фундаменту сутності і тривалістю повного циклу активності кожного з них. Що складніша структура тіла, то довший повний цикл його активності, і це зрозуміло. У кожного з інших ментальних тіл, у разі наявності їх у людини, є свої повні цикли активності, які тривають дедалі довше.

Друге ментальне тіло має цикл активності тривалістю сорок дев'ять днів, третє ментальне тіло — сімдесят чотири дні і четверте — сто десять днів. Отже, біоритми кожної людини впливають і на її тип темпераменту. Також на тип психіки людини впливає періодичність активності тіл, які становлять фундамент сутності.

Тепер повернімося до явищ, що відбуваються під час сну людини. Пригадаймо, що довкола фізичного тіла людини формується захисне псі-поле, яке забезпечує максимально сприятливі умови для розвитку організму і сутності. Захисна енергетична оболонка захищає не лише від впливу псі-полів інших живих організмів, а й від усіх решта полів зовнішнього середовища, зокрема й від дії з інших планів планети.

Сила дії з інших планів, здебільшого з ефірного і нижньоастрального, залежить також від товщини якісного бар'єру між фізичним та ефірним планами планети. Товщина цього бар'єру має добовий цикл: максимальна вдень і мінімальна вночі (див. Мал.117).

 


Мал. 117

Це пов'язано з тим, що вдень потоки енергії, матерій, що йдуть від Сонця, насичують усі рівні Землі, а вночі ці плани втрачають надлишок форм матерій, які їх створюють (пригадайте сполучені посудини), що, зі свого боку, зумовлює зменшення товщини якісних бар'єрів між усіма планами планети. Тому мінімальна товщина якісного бар'єру між фізичним та ефірним планами – між дванадцятою годиною ночі й четвертою годиною ранку. Цей час максимально сприятливий для дій астральних тварин.

Не випадково у всіх казках, легендах, оповіданнях у цей час діє нечиста сила у вигляді бісів, вампірів, відьом, перевертнів тощо. Хай яким дивним видається це на перший погляд, але в старих казках значно більше правди, ніж у нашій сучасній науці... Окрім добових коливань щільності якісного бар'єру між фізичним  і ефірним планами, на  його товщину впливає Місяць.

З усіх рівнів нашої планети форми матерії, що їх створюють, перетікають на Місяць, насичуючи його плани. Так само, як Сонце насичує цими формами матерії всі рівні Землі. Максимально це перетікання відбувається в дні повного місяця, що зумовлює зменшення товщини якісного бар'єру між фізичним та ефірним планами. Тоді посилюється негативний вплив на людину з ефірного і нижньоастрального планів планети. Під час нейтралізації цього негативного впливу товщина захисного псі-поля зменшується і стає мінімальною в дні повного місяця (див. Мал.118, Мал.119 і Мал.120).

 


Мал. 118

 


Мал. 119

 


Мал. 120

Це, знову ж таки, сприятливі умови для активних дій астральних тварин, які, знайшовши слабкі місця в захисті тіла, пробивають його і через цей пробій відкачують потенціал тіла — життєву силу людини.

Пригадаймо, що фізичне тіло, розщеплюючи речовину, вивільняє форми матерії, які створюють цю речовину, перетікання яких між рівнями забезпечує можливість розвитку і цілісність тіл сутності людини. Через пробій у захисті ці форми матерії перетікають каналом від людини до астральних тварин, що й дає їм змогу вберегтися, запобігаючи розпаду тіл їх сутності. У місці пробою порушено структуру клітин фізичного тіла і тіл сутності людини-донора.

Щоб одержати можливість відкачати частину потенціалу, який генерується фізичним тілом людини, астральні тварини повинні узгоджуватися з його якісними структурами. А оскільки рівень еволюційного розвитку астральних тварин значно нижчий від рівня розвитку людини, відбувається трансформація структур людини до рівня структур астральних тварин (див. Мал.121, Мал.122).

 


Мал. 121

 


Мал. 122

Це й спричинює руйнування якісних структур клітин людини в межах цих зон проникнення до ефірного рівня. Такі клітини функціонально випадають з єдиної системи регулювання і починають розвиватися не за програмою організму людини. Виникають ракові клітини, бурхливий розвиток яких приводить до дуже швидкого руйнування всього організму (див. Мал.123). Не випадково ракові клітини тотожні зиготним клітинам.

 


Мал. 123

Ракова пухлина, клітини якої безконтрольно і дуже швидко діляться, забираючи значну частину енергії організму, спричинює те, що всі органи й системи організму людини, не отримуючи потрібної кількості енергії, необхідної для нормальної життєдіяльності, перевантажуються і швидко руйнуються.

Причина раку — руйнування нормальних структур клітин організму на рівні сутності. Тому, скільки б не видаляли ракову пухлину, максимум через п'ять років (коли відбувається регулярна заміна клітин уражених органів) пухлина відновлюється...

Такі проникнення найчастіше відбуваються з астрального плану, тому руйнуються здебільшого клітини з різними рівнями розвитку своїх астральних тіл. Більшість клітин із ефірною структурою оновлюються щоп'ять років, що й визначає циклічність появи раку (див. Мал.124 і Мал.125).

 


Мал. 124

 


Мал. 125

Лише відновивши всі рівні клітин до нормальної структури, характерної для цього типу клітин, можна не допустити появи нових ракових пухлин у людини.

Дуже цікавим прикладом, що підтверджує це, може слугувати такий експеримент. Брали дві герметично закриті посудини. В одній із них помістили культуру ракової, а в іншій — культуру здорової, нормальної тканини. Посудини ставили поруч у темноті (без сонячного світла товщина бар'єру між фізичним, ефірним, астральним та іншими планами — мінімальна), і через якийсь час нормальна тканина ставала раковою.

Річ у тому, що клітини з примітивною структурою мають значно більший потенціал, ніж клітини із складнішою структурою. А примітивніші клітини завжди посідають домінантне місце. Як випливає з цього експерименту, за відсутності взаємодії на фізичному рівні усе одно відбувається трансформація здорових клітин у ракові.

Руйнування структур здорових клітин на астральних, ментальних планах може  виникнути й під час сильних емоційних стресів, найчастіше — негативних, коли заповнення астрального тіла потоками енергії перевищує допустимий критичний рівень навантаження астрального тіла. Структури астрального тіла починають руйнуватися насамперед у найбільш слабких місцях, що, зрештою, і спричинює появу ракових клітин.

Гормони, які стимулюють процеси розщеплювання речовин на форми матерій, що їх створюють, також можуть зумовити енергетичне руйнування структур клітин організму. Особливо часто це відбувається під час різких перепадів концентрації гормонів в органах людини, що спричинює руйнування нормальних клітинних структур цих органів і розвиток раку...

Окрім руйнування захисту й відкачування енергії (енергетичний вампіризм), можлива дещо інша дія на фізичне тіло з ефірного й нижньоастрального планів планети. У чому це виявляється?!.

Якщо з тих чи інших причин людина має ослаблене захисне псі-поле, то його можна не лише пробити в будь-якому місці, а й пройти крізь його захист, й інша сутність здатна захопити його фізичне тіло. А увійти може і людська сутність, і сутність будь-якої астральної тварини. Розгляньмо це докладніше...

Коли місяць у повні і негативний вплив потоків енергії з астрального та ефірного планів максимальний, ще більшого пригнічення зазнає й так ослаблений псі-захист. А в окремих ситуаціях він може зникнути зовсім... У фізичне тіло без псі-захисту або з дуже слабким псі-захистом може увійти не лише сутність людини, якій належить це тіло, а й будь-яка інша сутність з ефірного чи нижньоастрального планів (див. Мал.126, Мал.127, Мал.128).

Така сутність здатна захопити чуже фізичне тіло тимчасово або назавжди. Якщо захоплено назавжди, то загарбник повністю блокує «рідну» сутність або вимикає зовсім, як під час смерті.

 


Мал. 126

 


Мал. 127

 


Мал. 128

Перебуваючи у фізичному тілі «чужої» сутності, воно є засобом, за допомогою якого сутність-загарбник реалізує свої бажання й потреби. Фізичне тіло можна порівняти з одягом, який людина знімає перед сном, а прокинувшись, одягає знову...

І якщо хтось, доки ви спите, одягнув Ваш одяг, робив у ньому все, що хотів, а потім повернув його вам, то ви, звісно, не знатимете, що чинила людина, яка користувався вашим одягом, коли ви спали. І якщо потім хтось, побачивши на вас той самий одяг, скаже, що бачив людину в тому одязі, яка робила те-то й те, для вас це буде рівнозначно вибуху бомби, що розірвалася поряд...

Це досить поширене явище серед психічних захворювань у людей. От дуже цікавий приклад... Одна дівчина дотримувалася строгої моралі, вела добропристойний спосіб життя й не допускала жодних сексуальних контактів із чоловіками. Щовечора лягала спокійно спати і безтурботно прокидалася вранці.

Але коли її сутність під час сну покидала тіло, у порожнє фізичне тіло входила інша жіноча сутність, але з абсолютно протилежними поглядами на мораль... «Надіваючи» вільне тіло, ця сутність виходила на вулицю і проводила там бурхливе сексуальне життя. Уранці, до повернення сутності-господині, тіло поверталося на місце і «рідна» сутність нічого не відала про пригоди свого фізичного тіла. Одного чудового дня дівчина з’ясувала, що завагітніла. Можете собі уявити, що вона відчувала?! Який «святий» дух зробив із нею таке?!.

Тепер трохи про лунатизм...

Явища так званого лунатизму є прикладом неповного захоплення фізичного тіла чужою сутністю, коли сутність-загарбник не може повністю увійти в чужий мозок і керувати всіма функціями мозку та фізичного тіла. Вона входить лише на рівні примітивних структур мозку, що виявляється в механічних (неусвідомлених) рухах у стані лунатизму.

А якщо до незахищеного фізичного тіла увійде сутність астральної тварини, то захоплене тіло діятиме відповідно до способу життя цієї тварини-загарбника. І якщо ця  тварина у своєму минулому житті у власному фізичному тілі вбивала інших тварин і поїдала їх, то, узявши «напрокат» тіло людини, сутність діятиме так само, наскільки дозволять, звісно, можливості людського тіла (див. Мал.129, Мал.130 і Мал.131).

 


Мал. 129

 


Мал. 130

 


Мал. 131

Це і є причина появи людей-перевертнів. Звісно, фізичне тіло людини не змінюється за образом і подобою сутності астральної тварини, а лише його дії підкоряються вимогам цієї астральної сутності. Побачити сутність, що увійшла, можуть лише ті люди, мозок яких має якісну структуру, що дає змогу отримувати інформацію (зокрема бачити і чути) з інших рівнів планети.

І ще... не випадково у казках та легендах усіх народів і часів, коли вбивають перевертня, його тіло набуває вигляду людського тіла. Річ у тім, що під час смерті руйнується фізичне тіло і сутність астральної тварини не може далі в ньому перебувати.

Розглянемо інші ситуації, які зумовлюють руйнування чи ослаблення захисного псі-поля людини. Одне з цікавих явищ такого типу — дія алкоголю на організм людини та її захисне псі-поле.

Алкоголь, а точніше — етиловий спирт, що міститься в ньому, має потужну негативну енергетику. Ефірна структура етилового спирту дуже активна і сильно впливає на ефірне тіло людини. Це одна з причин, чому п'яна людина значно слабша за тверезу.

Алкогольні напої мають одну особливість, яка зумовлює психологічну привабливість алкоголю. У них містяться ще й прості цукри — глюкоза і фруктоза, які дуже швидко всмоктуються в кров і дають сплеск позитивної енергії. Етиловий спирт за своїм впливом на організм інерційний. Його негативна структура починає діяти через декілька годин, коли організм, його печінка вже не в змозі нейтралізувати етиловий спирт.

Печінка виробляє фермент, який розщеплює етиловий спирт і має трохи його запасу. Річ у тім, що етиловий спирт є продуктом розпаду складних цукрів, тому печінка виробляє цей фермент. Але, звісно, не для того, щоб розщеплювати етиловий спирт, який людина випила.

Отже, через декілька годин інтенсивної роботи печінка людини витрачає всі свої запаси й ресурси з вироблення цього ферменту. Залишок між кількістю етилового спирту, яку людина випила, і тим, що організм може розщепити, негативно впливає на ефірне тіло людини.

Ефірне тіло людини насичується негативною для нього енергією, що спричинює порушення балансу фундаменту сутності. І як наслідок, різко зменшується щільність захисного псі-поля людини. Дуже часто вранці після прийому алкоголю людина почувається розбитою, сильно втомленою, у неї крутиться голова, мучить нудота, виникають блювотні позиви.

Блювота, до речі, – ще одна захисна реакція організму; коли печінка не в змозі більше розщеплювати етиловий спирт, мозок стимулює спазми шлунка і кишечника, щоб викинути з себе те, що в ньому залишилося (завдяки цьому частина алкоголю виходить з організму).

Психологічно в такому стані зранку людина згадує, що після того, як випила алкоголь, почувалася дуже добре. І природною реакцією є те, що вона вживає чергову дозу спиртного... Усе повторюється знову. І якщо це триває активно і чимало часу (для різних людей — різні за тривалістю періоди), людина доводить себе до гострого алкогольного сп'яніння.

Тоді захисна оболонка людини дедалі слабшає, довкола неї збираються астральні вампіри, передчуваючи чудовий бенкет... Організм алкоголіка швидко руйнується і старіє. І коли внаслідок тривалого вживання алкоголю організм уже зовсім не в змозі розщеплювати етиловий спирт, його концентрація в нейронах мозку зростає і сягає критичної, за якої нейрони починають гинути.

У такій ситуації сутність людини йде на крайню міру — відкриває структури нейронів фізичного мозку, водночас потоки матерії з вищих ментальних планів пронизують усі тіла людини й розщеплюють етиловий спирт. Але, оскільки нейрони цього  мозку  еволюційно до такого не готові, починають руйнуватися й структури, які вже є в них, — зачатки ментальних і астральних тіл.

Це — крайня міра, від наслідку якої організм і сутність ще в стані оговтатися, але це можливо раз, максимум двічі, не більше. Якщо ж це відбуватиметься частіше, почнуть дуже швидко руйнуватися основи ментального, а потім і цілковито руйнуватиметься астральне тіло сутності. Саме тому мозок алкоголіка після смерті виглядає як у новонародженого, а інколи навіть як у зародка — практично повністю гладким, усі звивини «розгладжуються»... Такий мозок проходить фазу зворотної еволюції.

Цікаво, що в момент такого «розкриття» мозок людини здатний приймати інформацію з інших планів планети: людина бачить «бісів» (ще кажуть — допився до бісиків) та всіляких інших, малоприємних істот. Просто в такому стані мозок людини бачить астральних тварин, які справді за зовнішнім виглядом неприємні, а часто ще огидніші, ніж самі біси...

До речі, про «бісів»... В епоху динозаврів був один їх вид (також уже вимерлий) — прямоходячий, із розвиненими передніми трипалими кінцівками, дуже схожими на руки, такими самими трипалими ногами, із хвостом, із формою черепа, схожою на людську, з величезними очима і дзьобоподібним ротом, а в деяких різновидів навіть були рогові нарости — роги... Хіба не повна картинка бісів, які в пеклі на сковорідках грішників смажать?!.. Кумедно, чи не так?

Цьому вимерлому виду динозаврів палеонтологи дали ім'я дизанопітек. Так-от, у стані гострого алкогольного сп'яніння людина бачить цих астральних тварин, які також роблять спроби остаточно зруйнувати залишки її захисного псі-поля і ситно «пообідати» її енергією... Коли людина все це бачить, вона, природно, намагається кудись сховатися чи відбитися від цих «хижаків»-нападників. А якщо хтось не перебуває в такому стані, але спостерігає за тим, що відбувається, то дії цих людей видаються йому, м'яко кажучи, більш ніж дивними... Особливо коли їм показують, з якого кута виходить те чи інше чудовисько...

Лікарі називають такий стан «білою гарячкою» і вважають такі видіння галюцинацією. Але ці «галюцинації» чомусь мають дуже цікаву особливість: усі люди в стані «білої гарячки» (а це тисячі, мільйони людей, якщо брати історію людства), незалежно від епохи, раси, культури, вірувань, освіти бачили і бачать практично одне й те саме... Надто стійкими є ці «галюцинації», чи не так?..

І якщо можна уявити, що людям минулих епох після почутих у дитинстві казок і проповідей священиків про Пекло їхня хвора фантазія народжувала цих істот, то в чому причина, що люди нашого часу, які не вірять у «страшні казки» (а деякі їх навіть не чули), у стані «білої гарячки» бачать тих самих «бісів», яких бачили їхні діди і прадіди?!. 

Звісно, це — не галюцинації... Людина в стані «білої гарячки» бачить реальні істоти ефірного й нижньоастрального рівнів Землі. Але ніхто, на жаль, не пояснює цього правильно.

А тепер про наркотики... Дія наркотиків на організм людини ще більш руйнівна. Це пов'язано з особливостями самих наркотиків.

Наркотики — органічні речовини, що мають потужні ефірні структури і негативну енергію. Після вживання наркотики швидко через кров потрапляють у мозок. І коли концентрація цих отрут сягає критичної або стає надкритичною, відбувається от що: аби розщепити ці отрути, сутність розгортає нейрони мозку на вищих ментальних рівнях.

Структури нейронів, які не мають цих рівнів, під час протікання через них потоків енергій цих рівнів починають швидко руйнуватися. Водночас відбувається розщеплення наркотичних речовин потоками енергій ментальних рівнів.

Упродовж усього цього часу людина в змозі бачити і чути інші рівні, почуватися так, як не почувалася ніколи у своєму житті... І людину вже неспинно тягне знову і знову до того стану блаженства, яке вона одного дня спробувала... А щоб мозок міг розкритися знову, потрібні дедалі більші дози наркотиків.

Мозок знову розкривається, і ще сильніше руйнуються його структури. Тоді потрібна ще більша доза, аби відбулося чергове розкриття... Унаслідок цих спроб організм і структури сутності дуже швидко й безповоротно руйнуються.

Будь-яка спроба людини змусити розкритися мозок, коли він еволюційно не готовий до цього, рівносильна спробі силоміць розкрити незрілий бутон квітки. Коли це відбувається, квітка в'яне і гине й ніколи вже не зможемо побачити її справжньої краси...

Лише за умов гармонійного розвитку і еволюції, коли мозок напрацьовує структури вищих ментальних планів і розгортається «ЛОТОС»; через фізичне тіло, через тіла сутності починають протікати енергії вищих ментальних сфер, що дають людині значно більше, і за відчуттями, і за можливостями.

Під час такого розвитку мозку й сутності людина в змозі лише дією своєї думки, псі-полями впливати на чимало процесів у суспільстві і природі. Вільно переміщуватися в просторі та часі, бачити минуле, сьогодення, майбутнє і впливати на нього. І чимало іншого...

Це не гіпотеза, не припущення. Мені вдалося знайти спосіб гармонійного виведення сутності людини, структур її мозку на еволюційний рівень, коли це стає можливим. Я навчився це робити, витрачаючи свою енергію, свій потенціал. І приблизно п'ятсот моїх учнів, які пройшли мою школу, отримали або все, або частину цих можливостей. Крім того, після завершення школи процес еволюційного розвитку в них тривав. Хто мав менше — отримував більше, хто мав уже багато — набував того, про що навіть не міг здогадуватися.

Я пишу це не для того, щоб показати, що мій метод найкращий. Можливо, є інші способи досягти цього в процесі самостійного розвитку чи якось інакше... Єдине, чому я про це пишу, – щоб зупинити тих, хто тягнеться до наркотиків, аби «бачити, чути, відчувати більше»...

Можна і бачити, і чути, і відчувати все це, не руйнуючи, не знищуючи свого мозку, своєї сутності, а навпаки — створюючи себе. І це — реально. Треба просто хотіти і знати, як це зробити. Для цього потрібні знання, знання і ще раз знання... істинні знання законів природи, процесів, що відбуваються в нас і довкола нас. І чимало неможливого буде для Вас можливим...

Тепер повернімося до мозку людини і можливості його розкрити на інших рівнях.

Часто мозок розкривається під час дуже потужних емоційних потрясінь, стресів. Емоції ніби висаджують мозок людини зсередини з астрального плану, і знову непідготовлений еволюційно мозок розкривається, і через нього починають іти потоки енергій, інформації. Мозок ні структурно, ні еволюційно до цього не готовий. Він починає занурюватися в масу інформації, якої не в змозі «переварити».

Таке перевантаження порушує функції нейронів мозку, і мозок людини уже не сприймає адекватно інформації, яка надходить у нього. Мозок просто не в змозі створити з цієї інформації повну, цілісну, струнку мозаїку розуміння. У ньому запановує хаос... і це відбувається тоді, коли кожен елемент цієї мозаїки відповідає істині.

Унаслідок такого розкриття мозку людина набуває лише... шизофренії різного ступеня важкості. Окрім цього, таке перевантаження мозку спричинює руйнування захисного псі-поля організму, і з'являється можливість прогресування недуги, на рівні фізичного тіла і на рівнях сутності.

Ще про один дуже цікавий вплив сутності на організм людини, її психіку...

У момент зачаття сутність приходить у запліднену яйцеклітину... Коли в біомасу з чоловічою генетикою входить чоловіча сутність, а в біомасу з жіночою генетикою — жіноча сутність, не виникає жодних проблем. Сутність напрацьовує собі нове фізичне тіло і розвивається в ньому.

Але входження сутності енергетичним каналом, що виник у момент зачаття, пов'язане з гармонією якісної структури енергії цього сплеску і рівня, на якому перебуває сутність. І дуже часто виникає ситуація, коли в біомасу з чоловічою генетикою входить жіноча сутність (див. Мал.132). Що ж тоді відбувається?!

Спершу сутність розвивається, як і в будь-якій іншій ситуації. Але розвиток і вияв цього розвитку будуть дещо іншими. Після народження фізичне тіло людини має величезний потенціал, а сутність, навпаки, втратила частину свого потенціалу на створення фізичного тіла (див. Мал.65). Тому в період відновлення потенціалу ефірного тіла фізичне тіло домінує над сутністю (див. Мал.132).

 


Мал. 132

Поведінка сутності відповідає поведінці, характерній для чоловічої генетики. Але такий хлопчик може бути м'якшим, вразливішим, емоційнішим, якщо говоритимемо про чоловічий тип поведінки. Також він зростає менш сильним фізично. Після завершення відновлення ефірного тіла починає відновлюватися астральне тіло сутності, нормальний розвиток якого завершується у 14–18 років від народження.

У міру розвитку астрального тіла потенціал сутності зростає, а потенціал фізичного тіла зменшується (див. Мал.133). І якщо потенціал фізичного тіла, з тих чи інших причин, тепер дорівнює потенціалу сутності (особливо в період розгортання астрального тіла сутності у 14–18 років), то за наявності емоційних стресів сутність може взяти гору над фізичною оболонкою, посісти домінантне місце і нав'язати тілу поведінку й потреби жіночої сутності...

 


Мал. 133

За цих умов у таких чоловіків навіть змінюється тип гормональної системи, збільшується розмір гіпофізу, якщо говорити про нормальний розвиток чоловічого організму. Якщо «переворот» у цей час не вдався, тіло й далі посідає домінантне місце над сутністю.

Другим небезпечним періодом є період розгортання ментальних структур сутності, у 33–36 років (див. Мал.134). Якщо в цей небезпечний час сутність не посяде домінантного місця, то поведінка фізичного тіла й далі відповідатиме чоловічому типові з деякими особливостями.

 


Мал. 134

Віднедавна, оскільки діти народжуються з ослабленою імунною системою, зниженим початковим потенціалом фізичного тіла, вірогідність таких «переворотів» значно зросла... Саме з цим пов’язаний недавній вибух гомосексуальності. До речі, статистичні відомості свідчать, що більшість стає гомосексуалістами в періоди між 14–18 і 33–36 роками свого життя...

Розгляньмо тепер протилежний варіант... якщо в біомасу з жіночою генетикою входить чоловіча сутність (див. Мал.135).

 


Мал. 135

Усе розвивається за тією самою схемою, але зі своїми особливостями. Така дівчинка буде значно активнішою за подруг, може бути більш грубою, волітиме бавитися з хлопчиками. Її фізичне тіло може розвинутися трохи чоловікоподібним. Небезпечні періоди, відповідно, у 16–20 років, під час розгортання астрального тіла чоловічої сутності (див. Мал.136), та у 30–33 роки, під час розгортання ментального тіла сутності (див. Мал.137). Сутність може здобути домінантне місце, і жінка почуватиметься як чоловік (лесбійство).

 


Мал. 136

 


Мал. 137

Можливе також входження в запліднену яйцеклітину двох сутностей одночасно. Зазвичай входять сутності різних рівнів, низького і високого. І якщо до чоловічої генетики увійшли дві сутності, чоловіча і жіноча, і жіноча посідає домінантне місце, то також у 14–20 років і 30–33 роки існує можливість для «перевертання» — домінування жіночої сутності (див. Мал.138, Мал.139 і Мал.140).

 


Мал. 138

 


Мал. 139

 


Мал. 140

І, відповідно, під час входження в біомасу з жіночою генетикою чоловічої і жіночої сутностей одночасно, за умов домінування чоловічої сутності, існують небезпечні періоди у 16–20 років і 30–33 роки (див. Мал.141, Мал.142 і Мал.143). Якщо ж домінантне місце посідає сутність, тотожна генетиці біомаси, то вірогідність гомосексуалізму або лесбійства практично дорівнює нулю.

 


Мал. 141

 


Мал. 142

 


Мал. 143

Імовірна також заміна сутності однієї статі на сутність іншої статі в  періоди між 14–20 і 30–36 роками, коли відбувається розгортання астральних і ментальних тіл сутності. Крім того, бувають випадки перебування в одному тілі декількох сутностей одночасно, періодичне домінування однієї з них. Але це трапляється рідко...

Можна було б і далі розглядати багатогранність виявів живої природи... але цей діамант заблищить повністю лише тоді, коли на нього накласти грані того, що відбувається в неживій природі...

 

Зміст

Читати далі...